Китайська туя східна

Китайська туя східна
Platycladus orientalis
Morton Arboretum acc. 168-53#3[1]
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
Підродина: Cupressoideae
Рід: Platycladus
Spach
Вид:
Китайська туя східна (P. orientalis)
Біноміальна назва
Platycladus orientalis
(L., 1753) Franco, 1949[2]

Кит́айська т́уя схі́дна[3], або широкогілочник східний (Platycladus orientalis) — однодомна рослина родини кипарисових. Дерево 5—10 м заввишки або кущ. Крона яйцеподібна, складається з багатьох плоских пагонів («пластин»), розташованих у вертикальній площині. Листки лускоподібні, ясно-зелені, яйцеподібно-ромбічні, до 1 мм завдовжки. Шишки 10—15 мм завдовжки, з 6—8 супротивними, на вершку гачкоподібними лусками, спрямовані вгору; незрілі — блакитнувато-зелені, дозрілі — сухі, здебільшого червонувато-коричневі. Цвіте у березні — квітні.

Поширення

Походить з Китаю. В Європу завезене у 1690 році. В Україні та багатьох інших країнах світу вирощують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину.

Синоніми

Сировина

Листя китайської туї східної

Використовують ядро насіння і листя. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Листя містить ефірну олію (0,12%), пініпікрин, пілен, пінін, туїн, дубильні речовини, смолу. У ядрі насіння є жирна олія.

Фармакологічні властивості і використання

Препарати з листя китайської туї східної мають в'яжучі і кровоспинні властивості. Їх використовують у народній медицині при бронхіальній астмі, кровохарканні, при кишкових і маткових кровотечах. Ефірна олія рослини (особливо складова її частина хінокітіол) проявляє антифунгальні властивості. Ядро насіння вживають як зміцнюючий і тонізуючий засіб та як відхаркувальний засіб при бронхіті.

Примітки

  1. ↑ Cirrus Digital: Platycladus orientalis Morton Arboretum accession 168-53#3 [Архівовано 17 Грудня 2020 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Platycladus orientalis information from NPGS/GRIN. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 19 лютого 2008.
  3. ↑ Platycladus orientalis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  4. ↑ Biota orientalis(англ.): інформація на сайті IPNI.
  5. ↑ Platycladus stricta(англ.): інформація на сайті IPNI.
  6. ↑ Thuja chengii(англ.): інформація на сайті IPNI.

Джерела


Хвойні Це незавершена стаття про хвойні.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.