Кисілевський Богдан Ізидорович

Кисілевський Богдан Ізидорович
Народився10 січня 1887(1887-01-10)
Крогулець
Помер20 січня 1957(1957-01-20) (70 років)
Делієве
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина → ЗУНР ЗУНР →  УНР → Польща Польща →  УРСР
Місце проживанняСтаніславів, Маріямпіль
Діяльністьлікар
Відомий завдякивійськовий лікар УСС, військовий лікар УГА, лікар УПА
Alma materВіденський університет
Військове звання Хорунжий (файнріх)
КонфесіяУГКЦ
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кисілевський .

Богда́н Ізидо́рович Кисіле́вський (10 січня 1887, с. Крогулець, нині Тернопільська область — 16[1]/20 січня 1957, с. Делієве, нині Івано-Франківська область) — український лікар (УСС, УГА, УПА), громадський діяч.

Життєпис

Народився в селі Крогулець (нинішнього Гусятинського району Тернопільської області) — у тому ж будинку, у якому свого часу появився на світ Богдан Лепкий. Батько — отець Ізидор, мати — Олена — дочка о. Йосипа Левицького (1824—1918), у них було 12 дітей, з яких вісім померли в ранньому віці.

Закінчив державну гімназію в Бучачі. Вступив на правничий факультет Віденського університету; невдовзі перевівся на медичний, закінчив 1915 р.[2]

У часі Першої світової війни отримав військове звання хорунжого та був скерований лікарем до корпусу УСС. Служив у моравській Остраві, Перемишлі, Львові.

Під керівництвом генерала Мирона Тарнавського пройшов з боями у складі УГА, медична частина розташовувалася у Вінниці, Браїлові, Києві. Був особисто знайомий з Євгеном Коновальцем і Симоном Петлюрою, товаришував з військовими лікарями Белеєм та Ярославом Воєвідкою. Восени 1919 разом із частинами УГА потрапив у «трикутник смерті», його медчастина — під Браїловом; полонений та етапований до більшовицького концентраційного табору біля Ростова.

Досконало володів російською, що йому стало в пригоді при організації втечі. Разом із такими ж бранцями-вояками УГА вирушив пішки через ворожу територію до Галичини. Подорож на захід тривала майже півроку; Дніпро й річки, що траплялися по дорозі, перепливали на саморобних плотах. Коли Богдан постукав у вікно домівки, батьки його не впізнали.

У міжчассі за польської влади працював сімейним лікарем і хірургом. Після приходу окупаційної нацистської влади в 1941 в Станиславові німці оголосили про зустріч адміністрації з місцевою інтелігенцією (мав запрошення). Підслухавши розмову офіцерів, спустився з балкону міського театру, пішов додому. Решту адвокатів, архітекторів, лікарів, вчителів, митців, урядників, які прийшли на зустріч, під конвоєм відвезли до павлівського лісу, де розстріляли. В 1941—1944 роках працював лікарем-фізіотерапевтом у залізничній поліклініці Станиславова. Його викликав комендант місцевої тюрми — пропонував посаду тюремного лікаря. По тому родина перебралася до Маріямполя.

За «других совітів» оперував ночами у криївках при Маріямполі українських повстанців, передавав зв'язковими упівським командирам інформацію намірів енкаведистів.

Помер доктор Богдан Кисілевський у Делієві, де організував за дорученням місцевої влади лікарню, якою керував до смертного часу.

Родина

  • Був одружений із Станіславою, з дому Лукасевич
  • о. Степан Кисілевський (* 1907—1995), душпастир та громадський діяч Івано-Франківщини,
  • Сини:
    • Борис Богданович Кисілевський — викладач Кошалінської політехніки,
    • Ігор Богданович Кисілевський, інженер та історик, проживає в Івано-Франківську.


Примітки

  1. ↑ Чубата Д. Кисілевський Богдан Ісидорович… — С. 72.
  2. ↑ Там само. — С. 73.

Джерело

Посилання