Кетлін Гікс

Кетлін Гікс
англ. Kathleen Anne Holland Hicks
Кетлін Гікс
Кетлін Гікс
Заступник міністра оборони США
Нині на посаді
На посаді з9 лютого 2021
ПрезидентДжо Байден
ПопередникДевід Норквіст[en]
Перший заступник заступника міністра оборони з питань політики
24 травня 2012 — 2 липня 2013
ПрезидентБарак Обама
ПопередникДжеймс Міллер[en]
НаступникБрайан Маккін[en]
Народилася25 вересня 1970(1970-09-25) (54 роки)
Ферфілд, Солано, Каліфорнія, Сполучені Штати Америки
Відома якдержавна службовиця, наукова працівниця
ГромадянствоСША США
НаціональністьЄвроамериканка
ОсвітаКоледж Маунт-Голіок (BA)
Університет Меріленду, Коледж-Парк (MPA)
Массачусетський технологічний інститут (PhD)
Alma materКоледж Маунт-Голіок (1991) Редагувати інформацію у Вікіданих, Мерілендський університет (1993) Редагувати інформацію у Вікіданих і Массачусетський технологічний інститут (2010) Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньДоктор філософії з політології
БатькоWilliam J. Hollandd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зТомас Гікс (політик)[en]
Діти3
 Медіафайли у Вікісховищі

Кетлін Енн Голланд Гікс (англ. Kathleen Anne Holland Hicks;[1][2] нар. 25 вересня 1970, Ферфілд, Солано, Каліфорнія, Сполучені Штати Америки[1][3]) — американська урядова чиновниця, яка обіймає посаду заступника міністра оборони США з 9 лютого 2021 року. Перша жінка, затверджена Сенатом на цю роль[4]. Раніше Гікс обіймала посаду першого заступника заступника міністра оборони з політичних питань при президенті Обамі.[5] До 2020 Гікс була академіком і радником з національної безпеки, працюючи старшим віце-президентом і директором програми міжнародної безпеки в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень[6]. В даний час вона є найвисокопоставленішою жінкою у Міністерстві оборони США.[7]

Освіта

Гікс отримала ступінь бакалавра історії та політики в коледжі Маунт-Голіок у 1991 році, який вона закінчила з відзнакою від Фі Бета Каппа.[8] У 1993 році Гікс здобула ступінь магістра з національної безпеки в Університеті Меріленду, Коледж-Парк.[9] Вона здобула ступінь доктора філософії з політології в Массачусетському технологічному інституті в 2010 році[10]. Її дисертація мала назву «Агенти змін: хто і чому керує виконанням політики національної безпеки США». Її науковим керівником був Чарльз Стюарт III[en].[9]

Кар'єра

З 1993 по 2006 рік Гікс була державним службовцем у офісі міністра оборони, пройшовши шлях від стажера в адміністрації президента до старшого виконавчого співробітника. З 2006 по 2009 рік вона була старшим науковим співробітником Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS), керуючи різними дослідницькими проектами в галузі національної безпеки.[8]

Під час президентства Обами у 2009 році Гікс була призначена заступником заступника міністра оборони зі стратегії, планів та сил[11]. У 2012 році Гікс була першим заступником заступника міністра оборони з політичних питань при президентові Обамі[12]. У цій ролі вона була сполучною ланкою в Чотирирічний огляд оборони 2010 року і займалася Стратегічним керівництвом з оборони 2012 року.[13] Президент призначив Кетлін Гікс комісаром Національної комісії з питань майбутньої армії. Вона є членом Ради з міжнародних відносин і входить до порад радників Проекту національної безпеки Трумена та SoldierStrong.[8]

Гікс раніше працювала старшим віце-президентом, головою Генрі А. Кісінджера та директором програми міжнародної безпеки в CSIS. Одночасно вона працювала науковим співробітником Дональда Маррона в Школі перспективних міжнародних досліджень Пола Х. Нітце[13]. У жовтні 2020 року вона також працювала в групі високого рівня CSIS-LSHTM з питань довіри до вакцин та дезінформації в умовах пандемії COVID-19 під головуванням Хайді Ларсон та Дж. Стівена Моррісона[14].

Заступник міністра оборони США

Гікс під час складання присяги 9 лютого 2021 року

30 грудня 2020 року Гікс була оголошена кандидатом обраного президента США Джо Байдена на посаду заступника міністра оборони США. Вона виступила в Сенатському комітеті з питань збройних сил 2 лютого 2021 року.[15] Вона була затверджена голосуванням Сенату в повному складі 8 лютого 2021 року і приведена до присяги 9 лютого 2021 року[16].

Гікс було доручено очолити модернізацію ядерної тріади США[17][18].

У січні 2024 року міністр оборони Ллойд Остін тимчасово передав свої повноваження Гікс, поки перебував у лікарні. Гікс виконувала роль міністра оборони під час відпустки у Пуерто-Рико, але протягом трьох днів не знала про причину цього.[19]

Інтерв'ю 2023 року з Джоном Стюартом

У квітні 2023 року Гікс зустрілася з коміком Джоном Стюартом для інтерв'ю з широким колом питань на симпозіумі War Horse Symposium у Чикаго. Стюарт поставив їй запитання про військові витрати та неспроможність допомогти ветеранам. Він назвав непроведення щорічних аудитів свідченням «розтрат, шахрайства і зловживань», додавши: «Конгрес виділив [військовим] мільярди доларів на війну, щороку, протягом багатьох років, а потім ветерани змушені боротися за гроші на зворотному боці». Гікс визнала, що ці проблеми «відіграють важливу роль у набору і утриманні кадрів для офіцерів оборонного відомства».[20] Обмін думками став вірусним в Інтернеті, багато хто хвалив Стюарта за висвітлення проблеми, в той час як Гікс критикували за те, що вона сміялася над занепокоєнням Стюарта і робив поблажливі коментарі, наприклад, запитала Стюарта, чи знає він, що таке аудит.[21][22] Лора Селігман з Politico написала про обмін: «Однією з потенційних перешкод для Гікс є погані новини після інтерв'ю з Джоном Стюартом, [який] назвав військові витрати „корупцією“, а Гікс виглядала захисником».[23]

Вибрані твори

  • Hicks, Kathleen; Ridge, Eric (2007). Planning for Stability Operations: The Use of Capabilities-based Approaches (англ.). Center for Strategic and International Studies. ISBN 978-0-89206-515-8.
  • Hicks, Kathleen H. (2008). Invigorating Defense Department Governance: A Beyond Goldwater-Nichols, Phase 4, Report (англ.). Center for Strategic and International Studies. ISBN 978-0-89206-528-8.
  • Hicks, Kathleen H.; Wormuth, Christine E.; Ridge, Eric (2009). The Future of U.S. Civil Affairs Forces (англ.). Center for Strategic and International Studies. ISBN 978-0-89206-568-4.
  • Alterman, Jon B.; Hicks, Kathleen H. (2015). Federated Defense in the Middle East (англ.). Rowman & Littlefield. ISBN 978-1-4422-5881-5.
  • Hicks, Kathleen H.; Metrick, Andrew; Samp, Lisa Sawyer; Weinberger, Kathleen (2 серпня 2016). Undersea Warfare in Northern Europe (англ.). Rowman & Littlefield. ISBN 978-1-4422-5968-3.
  • Hicks, Kathleen H.; Samp, Lisa Sawyer (2017). Recalibrating U.S. Strategy toward Russia: A New Time for Choosing (англ.). Rowman & Littlefield. ISBN 978-1-4422-8006-9.
  • Hicks, Kathleen H.; Lauter, Louis; McElhinny, Colin (2018). Beyond the Water's Edge: Measuring the Internationalism of Congress (англ.). Rowman & Littlefield. ISBN 978-1-4422-8088-5.

Примітки

  1. ↑ а б Nominations Before The Senate Armed Services Committee, Second Session, 112th Congress. U.S. Congress. 2013.
  2. ↑ PN79-5 — Kathleen Holland Hicks — Department of Defense. U.S. Congress.
  3. ↑ Hicks, Kathleen H. Virtual International Authority File.
  4. ↑ Seligman, Lara (30 грудня 2020). Kathleen Hicks is Biden’s pick to be first female deputy Defense secretary. POLITICO (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
  5. ↑ Department of Defense Key Officials September 1947–December 2020 (PDF). Historical Office, Office of the Secretary of Defense. с. 35.
  6. ↑ Vislocky, Jana (19 лютого 2021). Who’s Who in Defense: Kathleen Hicks, Deputy Secretary Of Defense. Breaking Defense (амер.). Процитовано 31 січня 2024.
  7. ↑ Hinchliffe, Emma; Goodkind, Nicole (12 листопада 2021). The highest-ranking female official at the Pentagon is used to being the only woman in the room. Fortune (англ.).
  8. ↑ а б в Biography: Commission on the National Defense Strategy for the United States (PDF). Commission on the National Defense Strategy for the United States. Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  9. ↑ а б Hicks, Kathleen H. (2010). Change Agents: Who Leads and Why in the Execution of U.S. National Security Policy (Дипломна робота Ph.D.) (англ.). Massachusetts Institute of Technology. OCLC 671485930.
  10. ↑ A forum for female voices in international security. MIT News | Massachusetts Institute of Technology (англ.). 4 травня 2020. Процитовано 31 січня 2024.
  11. ↑ Rozen, Laura (1 лютого 2024). Pentagon appointments. Foreign Policy (амер.). Процитовано 31 січня 2024.
  12. ↑ Lee, Kate Sullivan, MJ (30 грудня 2020). Biden names Kathleen Hicks as first woman deputy defense secretary | CNN Politics. CNN (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
  13. ↑ а б Seck, Hope Hodge (30 грудня 2020). Biden Taps Kathleen Hicks to Be the Pentagon's First Female Deputy SecDef. Military.com (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
  14. ↑ Bliss, Katherine E.; Morrison, J. Stephen; Larson, Heidi J. (19 жовтня 2020). Call to Action: CSIS-LSHTM High-Level Panel on Vaccine Confidence and Misinformation (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
  15. ↑ How Kathleen Hicks will approach nukes, shipbuilding and the budget. DefenseNews. 2 лютого 2021.
  16. ↑ DOD Announces New Deputy Secretary of Defense. U.S. Department of Defense (амер.). Процитовано 31 січня 2024.
  17. ↑ McLeary, Paul (2 лютого 2021). DepSecDef Will Run Most Missile Defense, Nuke Modernization; SecDef Recused. Breaking Defense (амер.). Процитовано 31 січня 2024.
  18. ↑ McLeary, Paul (24 лютого 2021). New Hicks Memo Sets Acquisition, Force Posture 2022 Budget Priorities. Breaking Defense (амер.). Процитовано 31 січня 2024.
  19. ↑ The 3 biggest questions of the Austin saga. Politico.
  20. ↑ Jon Stewart blasts ‘corruption’ in Pentagon spending priorities. Yahoo News (амер.). 7 квітня 2023. Процитовано 31 січня 2024.
  21. ↑ Writer, Thomas Kika Weekend Staff (8 квітня 2023). Video of Jon Stewart accusing Pentagon of "corruption" viewed 1.4M times. Newsweek (англ.). Процитовано 31 січня 2024.
  22. ↑ Lawrence, Elizabeth (10 квітня 2023). Video: Deputy SECDEF shows ridiculous indignation at Jon Stewart for asking about corruption. American Military News (амер.). Процитовано 31 січня 2024.
  23. ↑ Seligman, Lara (5 січня 2024). In a second Trump or Biden term, who’d be the next defense chief?. Politico (англ.). Процитовано 31 січня 2024.

Посилання