Керчик (річка)Керчик (також Мокрий Керчик) — річка в Ростовській області Росії, права й друга за величиною (після Тузлової) притока Аксая (рукав Дону). Довжина 64 км, площа водозбірного басейну 652 км².[2] Річка має характер великої степової балки з незначною течією води й невеликими окремими розширеннями плес. Керчик несе велику масу зваженого матеріалу. Виноси наносів Керчика сильно замуляють верхню частину Аксая й збільшують її хвилястість.[3] ТечіяРічка бере початок на південному схилі Донецького кряжа, на південь від станції Керчик. Спочатку тече на південь. Нижче хутора Керчик-Савров повертає на південний захід. Навпроти селища Атлантово приймає праву притоку — річку Бургусту. Поблизу селища Мокрий Керчик приймає спочатку лівий приплив — Мокрий Лог, а потім праву й найбільшу притоку — Сухий Керчик. Нижче Мокрого Керчика повертає на південь. Нижче хутора Миколаївка приймає ліву притоку — балку Озерки. Нижче Керчицького селища приймає ліву притоку — балку Перший Лог. Впадає в річку Аксай (рукав) в 77 км від її гирла й у 1,8 км від відділення рукава від Дону, в 5,8 км на південний захід від Меліховської станиці.[4][5] Річка тече території Октябрського та Усть-Донецького районів Ростовської області. Притоки
Населені пункти
НазваВід річки отримали назви наступні об'єкти: станція Керчик, селище Керчицький, Керчицьке сільське поселення, хутір Керчик-Савров (перша частина назви), селище Мокрий Керчик. Топографічні карти
Примітки
|