Керальська школа астрономії та математики була школою з математики і астрономії основаною Мадхавою зі Сангамаграми у Кералі що в Індії, серед учасників якої були: Парамешвара[en], Нілаканта Сомаяджі, Юєштадева[en], Ач'юта Пішараті[en], Нараяна Бхаттатірі[en] і Ач'юта Паніккар[en]. Школа набула розвитку між XIV і XVI століттями, а оригінальні відкриття школи схоже закінчилися після Нараяни Бхаттатірі (1559—1632). При намаганні вирішити астрономічні задачі, Керальська школа незалежно від інших створила ряд важливих математичних понять. Їхнім найважливішим результатом є розкладання в ряди тригонометричних функцій, описане на санскриті в книзі Нілаканти, що називалася Тантрасанграга (англ. Tantrasamgraha[en]), і в коментарях до цієї роботи, що називалися Тантрасанграга-вах'я, авторство яких не відомо. Теореми описувалися без доведення, але доведення для рядів синуса, косинуса і оберненого тангенса наведено століттям пізніше у праці Юктібхаса[en] (близько 1500—1610), написаній мовою Малаялам, математиком Юєштадева, а також у коментарях до Тантрасанграга[1].
↑Roy, Ranjan. 1990. «Discovery of the Series Formula for by Leibniz, Gregory, and Nilakantha.» Mathematics Magazine (Mathematical Association of America) 63(5):291–306.
Література
Bressoud, David (2002), Was Calculus Invented in India?, The College Mathematics Journal (Math. Assoc. Amer.), 33 (1): 2—13, doi:10.2307/1558972, JSTOR1558972.
Gupta, R. C. (1969) «Second Order of Interpolation of Indian Mathematics», Indian Journal of History of Science 4: 92-94
Hayashi, Takao (2003), Indian Mathematics, у Grattan-Guinness, Ivor (ред.), Companion Encyclopedia of the History and Philosophy of the Mathematical Sciences, т. 1, pp. 118-130, Baltimore, MD: The Johns Hopkins University Press, 976 pages, ISBN0-8018-7396-7{{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |publication-year= (довідка).
Joseph, G. G. (2009), A Passage to Infinity: Medieval Indian Mathematics from Kerala and Its Impact, New Delhi: Sage Publications, ISBN978-81-321-0168-0.
Katz, Victor J. (1995), Ideas of Calculus in Islam and India, Mathematics Magazine (Math. Assoc. Amer.), 68 (3): 163—174, doi:10.2307/2691411, JSTOR2691411.
Plofker, Kim (1996), An Example of the Secant Method of Iterative Approximation in a Fifteenth-Century Sanskrit Text, Historia Mathematica, 23 (3): 246—256, doi:10.1006/hmat.1996.0026.
Plofker, Kim (2001), The "Error" in the Indian "Taylor Series Approximation" to the Sine, Historia Mathematica, 28 (4): 283—295, doi:10.1006/hmat.2001.2331.
Plofker, K. (20 July 2007), Mathematics of India, у Katz, Victor J. (ред.), The Mathematics of Egypt, Mesopotamia, China, India, and Islam: A Sourcebook, Princeton, NJ: Princeton University Press, 685 pages (опубліковано опубліковано 2007), с. 385—514, ISBN0-691-11485-4.
C. K. Raju. 'Computers, mathematics education, and the alternative epistemology of the calculus in the Yuktibhâsâ', Philosophy East and West51, University of Hawaii Press, 2001.
Roy, Ranjan (1990), Discovery of the Series Formula for by Leibniz, Gregory, and Nilakantha, Mathematics Magazine (Math. Assoc. Amer.), 63 (5): 291—306, doi:10.2307/2690896, JSTOR2690896.
Sarma, K. V.; Hariharan, S. (1991). Yuktibhasa of Jyesthadeva : a book of rationales in Indian mathematics and astronomy - an analytical appraisal. Indian J. Hist. Sci. 26 (2): 185—207.
Singh, A. N. (1936), On the Use of Series in Hindu Mathematics, Osiris, 1: 606—628, doi:10.1086/368443, JSTOR301627