|
Кен Саро-Віва
Кенуль «Кен» Бісон Саро-Віва (10 жовтня 1941 — 10 листопада 1995) — нігерійський письменник і громадський діяч. Кен Саро-Віва належав до народу огоні, етнічної меншини в Нігерії, чия батьківщина, Огоніленд,[8] у дельті Нігеру, з 1950-х років стала об'єктом видобутку сирої нафти і зазнала надзвичайної шкоди довкіллю через десятиліття нерозбірливого скидання нафтових відходів.[9] Спочатку як речник, а потім як президент Руху за виживання народу огоні (MOSOP), Саро-Віва очолив ненасильницьку кампанію проти погіршення стану довкілля в Огоніленді внаслідок діяльності транснаціональних нафтових компаній, особливо компанії Royal Dutch Shell.[10] Він критикував уряд Нігерії за його небажання забезпечити дотримання екологічних норм іноземними нафтовими компаніями, що працюють у цьому регіоні.[11] На піку своєї ненасильницької кампанії він був засуджений спеціальним військовим трибуналом за нібито організацію[12] вбивства вождів племені огоні на проурядовому мітингу і повішений у 1995 році військовою диктатурою генерала Сані Абачі.[13] Його страта викликала міжнародне обурення і призвела до призупинення членства Нігерії у Співдружності Націй на понад три роки.[14][15] БіографіяНародився в Дельті Нігеру, в родині вождя племені Огоні. Сестра Кена згодом стала відомим у країні лікарем і правозахисником. Навчався в найстарішому в Нігерії Ібаданском університеті. Викладав, працював в адміністрації міста Бонні. Під час громадянської війни підтримав федеральний уряд. До військового і післявоєнного часу відноситься початок його роботи в літературі й на телебаченні. Деякий час Саро-Віва обіймав посаду обласного уповноваженого за освітою, але вже тоді його хвилювало тяжке становище рідного племені Огоні та всемогутність іноземних нафтовидобувних компаній. На цьому ґрунті відбувся конфлікт з керівництвом, що призвів до відставки. Основний період пропаганди ненасильницького опору знищенню природи та малих народів припав на період правління генерала Ібрагіма Бабангіда. Саро-Віва створив масову організацію MOSOP (Рух за виживання народу Огоні). 1992 року влада Бабангіда похитнулася, і письменник був незаконно заарештований за підготовку зриву виборів.[16] Не менш активно велася кампанія і проти диктатора Сані Абачи, що викликало ненависть уряду. Як вважають «зелені», Абача діяв у змові з компанією Shell. Почалися погроми. Були вбиті четверо вождів, які підтримали Абачи — за однією з версій, це була провокація проти MOSOP, за іншою — частина Огоні була незадоволена результатами громадянської непокори, пропагованої Саро-Вівой, і вирішила перейти до насильницьких методів опору. Так чи інакше, Саро-Віва і ще вісім осіб були арештовані за звинуваченнями в причетності до вбивств чотирьох вождів і засуджені до повішення. Суд проводилося з численними порушеннями. За звільнення Саро-Віви виступили Міжнародна амністія, США, ПАР, Велика Британія, Співдружність Націй. У листопаді 1995 року вирок був приведений у виконання.[17] За цим відбулося призупинення членства Нігерії в Співдружності, численні санкції. В 2006 у в Лондоні був відкритий пам'ятник Саро-Віве. Родичі письменника тривалий час судилися з Shell з приводу його загибелі, у 2009 компанія погодилася виплатити понад 15 мільйонів доларів компенсації.[18] Син Саро-Віви — Кен Віва — відомий журналіст, радник президентів Олусегуна Обасанджо і Умару Яр-Адуа. Творчість
Нагороди та звання
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
