Кенгуру велетенський

Кенгуру велетенський
Велетенський кенгуру
Велетенський кенгуру
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Сумчасті (Metatheria)
Родина: Кенгурові (Macropodidae)
Рід: Кенгуру (Macropus)
Вид: Кенгуру велетенський
Біноміальна назва
Macropus giganteus
Shaw, 1790
Розповсюдження велетенського кенгуру
Розповсюдження велетенського кенгуру
Посилання
Вікісховище: Macropus giganteus
Віківиди: Macropus giganteus
EOL: 777872
ITIS: 552733
МСОП: 41513
NCBI: 9317
Fossilworks: 162495

Кенгуру́ велетенський[1] або великий[2] (Macropus giganteus) — вид роду кенгуру (Macropus), один з найбільших представників родини Кенгурових, а також усіх сучасних сумчастих. Інші його назви — великий сірий кенгуру, східний сірий кенгуру, лісовий кенгуру.

Опис

Попри свою назву, Велетенський кенгуру поступається у вазі Великому рудому кенгуру. Втім, велетенський кенгуру має зріст приблизно 2 м, вагу 66 кг, а його ступні найбільші серед представників роду. Ймовірно за це велетенський кенгуру й отримав свою назву. Шкіра в нього сіра — з цим пов'язані інші назви даного виду. Він розвиває найбільшу швидкість серед тварин Австралії — 64 км на годину. 2n=16.

Розповсюдження

У XIX ст. Велетенський кенгуру був звичайною твариною скрізь по Австралії, частково на о.Тасманія. Втім активне полювання завдало шкоди чисельності цього представника кенгуру. Сьогодні велетенський кенгуру мешкає лише у Східній й деяких районах Південної Австралії.

Спосіб життя

Це нічний житель. Живиться здебільшого у нічний час. Вдень відпочиває серед трави під деревами. Полюбляє лісисті місцини, особливо евкаліптові савани. Звідси має назви від аборигенів — лісовий кенгуру.

Живиться травою, листям, молодим корінням.

Живуть як правило 2–3 самці з 2–3 самицями при домінуванні найсильнішого. До цієї групи можуть приєднуватися інші велетенські кенгуру. Статева зрілість у самців наступає у 25 місяців, у самиць — у 17–28 місяців. Народження дитинчат кенгуру відбувається протягом всього літа. Весь час самиця вагітна — тільки народила одного кенгуреня, як вагітна іншим. Тому вона має два типи молока для більш дорослих й для новонародженого.

Стосунки з людиною

У 1871 році видано дозвіл на полювання за велетенським кенгуру. Причиною послужило начебто завдання шкоди сільському господарству. Справжньою причиною було здобуття гарної шкіри та м'яса. До того ж це був гарний об'єкт для мисливців, тому що не був агресивним та полохливим.

Окрім полювання значної шкоди розповсюдженню та існуванню гігантських кенгуру завдало розширення людиною своєї сільськогосподарської діяльності. В результаті у середині XX ст. чисельність велетенського кенгуру опинилася під загрозою. У цих обставинах уряд Австралії взяв під охорону цю тварину. На сьогодні збереглося близько 2 млн велетенських кенгуру.

Підвиди

вид Macropus giganteus

  • підвид Macropus giganteus giganteus (Shaw, 1790)
  • підвид Macropus giganteus tasmaniensis (Le Souef, 1923)
  • підвид †Macropus giganteus titan

Примітки

  1. ↑ Матеріали з антропології України. — Наукова думка, 1962. — Т. 2. — С. 29.
  2. ↑ Покорний, А. (пер. Полянський, М.). Зоологія. — Прага : книгопечатня Богемії, 1874. — С. 29.

Джерела

  • Munny, P., Menkhorst, P. & Winter, J. (2008). Macropus giganteus. In: IUCN 2008. IUCN Red List of Threatened Species. Downloaded on 28 December 2008. Database entry includes justification for why this species is of least concern
  • Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors) (2005). Mammal Species of the World, 3rd edition. Johns Hopkins University Press. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21.07.2018.
  • Stephen J. O'Brien, Joan C. Menninger, William G. Nash. Atlas of mammalian chromosomes. — John Wiley and Sons, 2006. — С. 55. — ISBN 047135015X.