|
Кейван Інга Іларіївна
Кейван Інга Іларіївна (нар. 25 грудня 1976, Чернівці, СРСР) — українська поетеса, літературний критик, літературознавець. Автор ідеї та головний редактор сайту літкритики «LSD» («Література. Сучасність. Діалог»). З жовтня 2016 працює PR-менеджером у Видавництві 21.[1] У 2003 захистила дисертацію кандидата філологічних наук у ЧНУ, пов'язану з дослідженням архетипних структур та архетипних формул у художніх текстах. ЖиттєписУ 1999 році закінчила Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича за спеціальність: «Українська мова та література». У 2003 захистила дисертацію кандидата філологічних наук у ЧНУ, пов'язану з дослідженням архетипних структур та архетипних формул у художніх текстах. З 2002 по 2012 працювала викладачем у ЧНУ та займалася дослідницькою роботою. Серед основних тем досліджень Кейван — українська література кінця XIX — початку XX ст, зокрема «Українська література періоду раннього модернізму», «Література Буковини початку ХХ ст.», «Сучасний літературний процес на Буковині», «Сучасна українська література». Наприкінці 2012 декілька місяців працювала модератором у чернівецькому культурно-мистецькому центрі «Literatur Cafe „Czernowitz“».[2]. З 2012 по 2013 працювала заступником головного редактора «Буковинського журналу» З 2014 по 2016 роки працювала у муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського. З жовтня 2016 також працює PR-менеджером у Видавництві 21. Походження іменіУ 2012 році під-час інтерв'ю чернівецькому виданню «Версії» Інґа розповіла про походження свого ім'я та прізвища. Ім'ям «Інґа» її назвала рідна тітка, яка захоплювалася головною героїнею фільму «Чаклунка» (1956) — Інґою у виконанні акторки Марини Владі — знятого за мотивами роману російського письменника Олександра Купріна «Олеся». Щодо прізвища «Кейван», то воно має кельтське коріння, оскільки у минулому на Буковині були кельтські поселення, зокрема, і в тих місцях, звідки походить тато поетеси — на Вижниччині.[3] ТворчістьЛітературнаАвтор поетичних книг: «Одкровення Я», «Сьоме покоління», «Світ на дотик» (єдина вийшла друком), «Імаго кольору індіґо», «Тремтіння сфер (2010)», «Коли Бог приходить» (2011). Автор лібрето і текстів (окремих у співавторстві з Євгеном Воєвідкою) мюзикла «То лише казка…» (музика Євгена Воєвідки), робота над мюзиклом закінчена у 2002 році. Писала слова до музики Євгена Воєвідки, результатом чого стали кілька пісень. У 2012 книги «Тремтіня сфер» та «Коли Бог приходить» видала у вигляді електронної книги (автор передмов Микола Рачук, ілюстратор Андрій Гречанюк). НауковаАвтор більше ніж десяти наукових статей про українську літературу. Вибрані твориПроза
Наукові праці
ПреміїУ 2002 році стала лауреатом першого Літературного конкурсу імені Вадима Коваля за свою книгу «Світ на дотик».[8] У 2015 році, разом з Ілльою Зеґрі, стала лауреатом премії ім. Пауля Целана.[9] Джерела
Посилання Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кейван Інга Іларіївна
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
