Квічаль чорношиїй

? Квічаль чорношиїй
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Дроздові (Turdidae) Рід: Geokichla Вид: Квічаль чорношиїй
Біноміальна назва
Geokichla dohertyi Hartert, 1896[2]
Синоніми
Zoothera dohertyi
Посилання
Вікісховище: Geokichla dohertyi Віківиди: Geokichla dohertyi ITIS: 916864 МСОП: 22708361 NCBI: 2696575

Квіча́ль чорношиїй[3] (Geokichla dohertyi) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)[4]. Мешкає в Індонезії і Східному Тиморі. Вид названий на честь американського ентомолога Вільяма Доерті^[en][5].

Опис

Спів чорнощого квічаля

Довжина птаха становить 16-18 см. Голова, шия і груди чорні, перед очима білі плями. Верхня частина голови і верхня частина тіла іржасто-коричневі. Живіт білий, поцяткований чорними і світло-коричневими плямами. Хвіст чорний. Другорядні покривні пера крил руді, першорядні покривні пера і махові пера чорно-білі. Дзьоб чорнуватий, лапи білуваті або рожевуваті. У молодих птахів тім'я поцятковане каштановими смужками, обличчя і горло рудувато-білі, груди рудуваті, поцятковані чорними плямами, решта нижньої частини тіла білувата.

Поширення і екологія

Чорношиї квічалі мешкають на Малих Зондських островах, зокрема на островах Ломбок, Сумбава, Сумба, Флорес і Тимор. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах, віддають перевагу густим первинним лісам. Зустрічаються поодинці або невеликими зграйками, на острові Ломбок зустрічаються на висоті від 460 до 1650 м над рівнем моря, на острові Сумбава — на висоті від 400 до 1700 м над рівнем моря, на острові Флорес — на висоті від 3500 до 1200 м над рівнем моря, на Західному Тиморі — на висоті від 1050 до 2300 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів разом з рудоголовими квічалями. Гніздяться у липні-серпні, в кладці 3 яйця. Інкубаційний період триває 15 днів, пташенята покидають гніздо через 14 днів після вилуплення[6].

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція чорношиїх квічалів становить від 24600 до 47300 птахів. Їм загрожує вилов з метою продажу на пташиних ринках.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Geokichla dohertyi. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 25 квітня 2022.
2. E. Hartert. An account of the collections of birds made by Mr. William Doherty in the Eastern Archipelago. „Series: Novitates Zoologicae”. 3, ss. 555–556, 1896. 
3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
4. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 25 квітня 2022.
5. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 138. ISBN 978-1-4081-2501-4.
6. G. Bralsford. Breeding the Chestnut-backed Thrush Zoothera dohertyi. „The Avicultural Magazine”. 109 (4), ss. 150–153, 2003. 

Джерела

• N. Collar: Family Turdidae (Thrushes). W: J. del Hoyo, A. Elliott, D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 10: Cuckoo-shrikes to Thrushes. Barcelona: Lynx Edicions, 2005. ISBN 84-87334-72-5.