Качка новозеландська

? Качка новозеландська
Охоронний статус
Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Гусеподібні (Anseriformes) Родина: Качкові (Anatidae) Підродина: Галагазні (Tadorninae) Рід: Новозеландська качка (Hymenolaimus) G.R. Gray, 1843 Вид: Качка новозеландська
Біноміальна назва
Hymenolaimus malacorhynchos (Gmelin, JF, 1789)
Мапа поширення виду
Синоніми
Anas malacorhynchus (protonym)
Посилання
Вікісховище: Hymenolaimus malacorhynchos Віківиди: Hymenolaimus malacorhynchos EOL: 1065125 ITIS: 175226 МСОП: 22680121 NCBI: 337036 Fossilworks: 143780

Качка новозеландська[2] (Hymenolaimus malacorhynchos) — вид водних птахів родини качкових (Anatidae). Ендемік Нової Зеландії.

Поширення

Раніше птах був широко поширений у Новій Зеландії. З моменту заселення європейцями його ареал роздробився так, що він здебільшого обмежений лісистими гірськими масивами центрального Північного острова та західної частини Південного острова. Населяє болота, чисті бурхливі гірські річки та струмки в лісових масивах.

Опис

Довжина тіла 50-57 см, причому самці трохи більші за самиць. Маса тіла приблизно 775—1000 г. Самці важчі за самиць. Розмах крил коливається від 65 до 80 см. Відсутній статевий диморфізм. У дорослих особин світло-рожевий дзьоб з розширеним і сплощеним на кінці дзьобом. Вся його частина чорна, з акуратним світлим вирізом на кінці. Загалом він сіро-блакитний, з темнішою головою та каштановими плямами на грудях. Жовті очі. Ноги темні, майже чорні. Підвид hymenolaimus має темнішу спину.

Спосіб життя

Активний на світанку та в сутінках. Він не мігрує, але пари можуть блукати вздовж струмків під час сезону розмноження. Дуже територіальний птах, будь-якого зловмисника негайно відганяє. Територія являє собою ділянку річки чи струмка довжиною 0,7–1 км. Літає рідко. Якщо не годується, то зазвичай відпочиває на камені на річці. Живе в середньому 8 років. Поживу добуває плаванням і пірнанням. Раціон складаються лише з прісноводних безхребетних.

Самець часто допомагає самиці в інкубації та бере участь у догляді за дитинчатами. Розмножуються один раз на рік, з серпня по листопад. Самиці відкладають 4-7 білих яєць. Гніздо часто розташовують серед густої рослинності біля повороту річки, часто в невеликих ямках на березі. Самиця насиджує близько місяця, протягом цього часу самець залишається біля гнізда, щоб захищати його. Пташенята вилуплюються з непропорційно великими лапками, що допомагає їм справлятися зі стрімкою водою. Вони переважно чорно-білі з темно-зеленими переливами на пір'ї. Обидві статі захищають своїх дитинчат протягом наступних 8–10 тижнів. Вони неохоче залишають зону розмноження.

Примітки

1. BirdLife International (2022). Hymenolaimus malacorhynchos: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 22 липня 2024
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

• ARKive: Images and movies of the Blue Duck (Hymenolaimus malacorhynchos)
• BirdLife Species Factsheet.
• Blue duck/Whio at the Department of Conservation
• TerraNature | New Zealand ecology — Blue duck (Whio)
• Blue Duck Project Charitable Trust
• Whio Forever Project
• Central North Island Blue Duck Trust [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]