Кафедра всесвітньої історії ЧНУ ім.Юрія Федьковича
Кафедра всесвітньої історії — кафедра на факультеті історії, політології і міжнародних відносин Чернівецького університету, що була створена 1940 року.[1]
Кафедра веде своє заснування з 1940 року коли на факультеті історії було створено три кафедри. До їх числа увійшли кафедра історії СРСР, кафедра стародавнього світу та середніх віків та кафедру нового та новітнього часу.[2]Однак в силу браку персоналу кафедра новітньої історії так і не була створена. Першим завідувачем кафедри всесвітньої історії став Скавронський Михайло Федорович.[3]В 1941 році розпочалась Друга світова війна і навчання на кафедрі відновилось тільки в 1944 р. З 1944 до 1946 кафедру очолював старший викладач Валентин Кузьмич Литвинов. в 1946 кафедру очолив кандидат історичних наук Дмитрієв. В 1947 році кафедру спочатку очолив Петро Кирилович Морочко, а пізніше Сімха Шумілевич Грінберг. В час війни з "космополітизмом" останній звільнився за власним бажанням. Кафедру очолив М.А. Алекберлі. Довгий час кафедру очолював Іван Михайлович Теодорович. З 1967 кафедру очолив випускник Чернівецького університету Вітольд Вікторович Шаповалов.
В період 1960-х 1970-х кафедра отримала ряд нових викладачів спеціаліст з історії Європи та Америки, що підсилило науковий потенціал кафедри. З 1987 до 1991 року кафедру очолював Шаповалов В.В. З 1991 її очолив Макар Юрій Іванович. В 2001 році кафедру очолив Сич Олександр Іванович
Наукове значення
нова і новітня історія
Марат Миколайович Межевич здійснив грунтовне дослідження з історії Латинської Америки, яке в 1960-ті було рідкісним навіть для столичних університетів[3]Вирішив питання так званої Джексенової демократії.[4]
Станіслав Германович Десятсков провів дослідження політичної боротьби у Великобританії з питань зовнішньої політики у післямюнхенський період[5]
Сімха шмулевич грінберг дослідив питання вступу болгарії у світову війну
Анатолій Андрійович Адамович дослідив франко-російські відносини на початковому етапі першої світової війни[6]
Залман Мойшович Гершов провів грунтовне дослідження Американської політики нейтралітету в 1914-1917 рр.[7]
Юрій Іванович Макар одним із перших здійснив концептуальне дослідження Варшавського повстання 1944 р.
Євген Васильович Сахновський вперше здійснив дослідження югославського питання в британській політичній думці в період Першої світової війни
Іван Михайлович Гойло провів дослідження соціалістичної революції в Чехословаччині