Кафедральний собор Уппсали

Кафедральний собор Уппсали
Кафедральний собор Уппсали
59°51′ пн. ш. 17°38′ сх. д. / 59.850° пн. ш. 17.633° сх. д. / 59.850; 17.633
Тип спорудилютеранський соборd
пам'ятка
пам'ятка культури
об'єкт культурної спадщини Швеціїd і religious work of artd
РозташуванняШвеціяУппсала
Початок будівництва1287
Кінець будівництва1435
Відбудовано1886 – 1893 - перебудова
Висота118,7 м
Будівельна системацегла
Стильготика
Належністьлютеранство
ЄпархіяАрхієпархія Уппсали
Станecclesiastical listed building complexd[1]
АдресаDomkyrkoplan, SE-753 10
Оригінальна назвашвед. Uppsala domkyrka
ЕпонімЕрік IX Шведський
ПокровительЕрік IX Шведський
Вебсайтsvenskakyrkan.se/uppsaladomkyrka
Кафедральний собор Уппсали. Карта розташування: Швеція
Кафедральний собор Уппсали
Кафедральний собор Уппсали (Швеція)
Мапа
CMNS: Кафедральний собор Уппсали у Вікісховищі

Кафедра́льний собо́р У́ппсали (швед. Uppsala domkyrka) — християнський собор у центрі міста Уппсала, Швеція. Головний собор Церкви Швеції, лютеранського архідіоцеза Уппсали, скасованої католицької архієпархії Уппсали, національна святиня в готичному стилі. Архітектура храму поєднує риси північної цегляної та французької готики.

Собор має статус пам'ятки старовини згідно з розд. 4 Закону про пам'ятки культури (швед. Kulturminneslagen) (внесений 1939 року)[2]

Є найвищим собором Скандинавії.

Розміри будівлі:

  • довжина - 118,7 метрів;
  • висота веж - 118,7 метрів;
  • ширина - 45 метрів.

Собор був місцем коронації шведських королів від часів Середньовіччя до кінця XVII століття.

Історія

Будівництво собору розпочалось 1270 року. До нової великої будівлі собору була перенесена кафедра архієпископа Уппсали після пожежі в старій Уппсалі, де кафедра була раніше.

У пошуках будівника архієпископ Уппсали вирушив до Парижа, де за порадою місцевого бургомістра найняв Етьєна де Боніеля, що брав участь у будівництві Собору Паризької Богоматері. Біля 1287 року де Бонніель разом з 20 помічниками вирушив до Швеції, а дорожні витрати покриті коштом студентів, що навчалися в Парижі. Проєкт де Боннюеля був орієнтований на французьку архітектуру з двома високими вежами на західному фасаді. Спочатку будівництво велося з каменю, проте через дорогу вартість імпортної сировини продовжилося будівництво з використанням дешевшої цегли. 7 червня1435 року, на День Святої Трійці, через понад як 150 років будівництва собор було освячено попри те, що будівництво на той момент не було завершеним (бракувало веж). У 1473, 1572, 1702 роках у соборі трапились пожежі. Після реконструкції внаслідок пожежі 1702 року високі вежі замінено на маленькі, а куполи були відбудовані в стилі бароко.

Серйозної реставрації споруда храму зазнала в 18851893 роках під керівництвом архітектора Хельго Зеттервалля. 1874 року він запропонував проєкт, який орієнтувався на популярну тоді пізню французьку готику. Проте 1876 року переробив проєкт, зважаючи також на північну цегляну готику.

Інтер'єр

Усередині собору

Скарбниця собору

Некрополь

У середині собору містяться поховання видатних постатей шведської історії.

На підлозі поряд з ракою Святого Еріка є плита в пам'ять про візит Івана Павла II.

Виноски

  1. Bebyggelseregistret
  2. Svensk författningssamling (SFS) Lag (1988:950) om kulturminnen m.m. [Архівовано 6 березня 2013 у Wayback Machine.](швед.)

Посилання

Офіційний сайт собору [Архівовано 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.]