Освіту здобув у Фрайберзькій гірничій академії (1836—1838) і Гірській школі в Фалуне (1839). З 1840 року працював в компанії свого батька С. Fr. Wærn в Гетеборзі[7]. Був одним з найбільших гетеборзькому експортерів заліза і деревини в другій половині 1800-х років і співвласником одного з головних торгових домів Швеції.
Брав активну участь у громадському житті. У 1863—1870 роках — президент міської ради Гетеборга.
З 1867 року до смерті був депутатом верхньої палати парламенту Швеції.
Як член станового Риксдагу виступав за розширення залізничної мережі, за емансипацію євреїв і був одним з головних прихильників конституційної реформи 1866 року.
Пізніше, входячи до складу верхньої палати перетвореного риксдагу, був представником ідей помірного лібералізму і вільної торгівлі.
У 1870—1874 роках був міністром фінансів Швеції. Ввів золоту валюту. При ньому був прийнятий новий закон про банківську діяльність.
У 1880 році був одним із засновників шведського історичного союзу. Член Королівського товариства скандинавської історії (з 1873), Королівської академії словесності, історії та старожитностей (з 1876), Королівської академії сільського господарства (з 1886).
Літературні праці
Із його творів найголовніші:
«Böt det hvilande representationsförslaget antagas eller ej»? (Стокгольм, 1850);
«Om tiondetackjärnets och kammarskattens samt bruks- och bergslagsprivilegiernas upphörande» (1854);
↑Sveriges statskalender för år 1887, [Bihang : utdrag ur Norges statskalender], utgifven efter Kongl. Maj:ts nådigste förordnande af Dess Vetenskaps-Akademi, P. A. Norstedt & Söner, Stockholm 1886, avsnitt 86, 140, 435, 672, 676, 680, 693, 696, 757 och 773