Карл Мюррей

Карл Мюррей
Народився1955[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдослідник, планетолог, професор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛондонський університет[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЛондонський університет королеви Марії[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникIwan P. Williamsd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиThomas James Joseph Kehoed[3]
Maria **Helena** Moreira Moraisd[3]
Michael Wyn Evansd[3]
Apostolos Christou[d][3]
Othon Cabo Winterd[3]
Silvia Giuliatti Winterd[3]
Mitchell K. Gordond[3]
Nicholas J Cooperd[3]
Angela E. Flynnd[3]
Carlos Chavezd[3]
Gareth A. Williamsd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоМАС Редагувати інформацію у Вікіданих

Карл Десмонд Мюррей (англ. Carl Desmond Murray, нар. 1955) — британський планетолог, провідний світовий експерт з кілець Сатурна, почесний професор математики та астрономії Лондонського університету королеви Марії. Спільно зі Стенлі Дермоттом написав всесвітньо відомий підручник з динаміки Сонячної системи[5].

Освіта і кар'єра

Карл Мюррей народився у вересні 1955 року в Белфасті в Північній Ірландії, в сім'ї лікаря Френка Мюррея[en]. Він виріс там і в Ньюкаслі[en], графство Даун. У 1977 році він здобув ступінь бакалавра наук з прикладної математики в Коледжі королеви Марії в Лондоні, отримавши відзнаку першого класу[en]. Здобув ступінь доктора філософії в тому ж коледжі в січні 1980 року, захистивши дисертацію «Аспекти динамічної еволюції малих частинок у Сонячній системі» під керівництвом Айвана Вільямса[6][7].

Його подальша кар'єра також проходила в Коледжі королеви Марії, який згодом став Лондонським університетом королеви Марії. З 1995 року він працює професором кафедри астрономії Університету Флориди.

Інтереси Мюррея охоплюють усі аспекти динаміки Сонячної системи. З моменту 1990 року він був ключовим членом команди аналізу зображень космічної місії Кассіні — Гюйгенс[8]. Він вивчав складну динаміку кілець Сатурна, особливо кільце F, а також гравітаційну взаємодію між кільцями та сусідніми супутниками[7].

У 2007 році група астрономів з Європейського космічного агентства під керівництвом Мюррея за допомогою зонда Кассіні виявила новий (60-й) супутник Сатурна[9][10].

Він також працював у провідних астрономічних журналах[11]:

Книги

  • Planetary Ring Systems: Properties, Structure, and Evolution, with Matthew S. Tiscareno, 2018
  • Solar System Dynamics, with Stanley F. Dermott, 2010[5]
  • Atlas of the Planar, Circular, Restricted Three-Body Problem, with Othon C. Winter, 1994
  • Expansion of the Planetary Disturbing Function of Eighth Ord, with David Harper, 1993

Нагороди та відзнаки

На його честь названо астероїд 5598 Карлмюррей[12].

Примітки

  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Національна бібліотека Ізраїлю
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. ↑ ORCID Public Data File 2020 — 2020. — doi:10.23640/07243.13066970.V1
  5. ↑ а б Solar System Dynamics by Carl D. Murray & Stanley F. Dermott, Cambridge University Press, February 2000, ISBN 0521575974
  6. ↑ Carl D. Murray at the Mathematics Genealogy Project
  7. ↑ а б Insider's Cassini: Dr. Carl Murray and the F Ring by Todd J. Barber, NASA, July 21, 2010
  8. ↑ The mission of a lifetime: Professor Carl Murray and Cassini, 27 years later Queen Mary University of London, 2017
  9. ↑ Meet Frank, Saturn's 60th moon ABC Science, 23 July 2007
  10. ↑ Saturn's 60th The European Space Agency, July 20, 2007
  11. ↑ 198 results for Carl D. Murray ScienceDirect
  12. ↑ Carl D. Murray Astronomy Unit, School of Physical and Chemical Sciences, Queen Mary University of London

Посилання