Карл Вільгельм Фердинанд (герцог Брауншвейг-Вольфенбюттеля)

Карл Вільгельм Фердинанд
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився9 жовтня 1735(1735-10-09)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вольфенбюттель, Священна Римська імперія[4]
Помер10 листопада 1806(1806-11-10)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих (71 рік) або 10 жовтня 1806(1806-10-10)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих (71 рік)
Гамбург-Оттензен, Німеччина[4] або Альтона, Німеччина[5]
ПохованняБрауншвейгський собор Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаBrunswick-Wolfenbütteld Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвійськовослужбовець, маршал
Галузьвійськова справа[5] Редагувати інформацію у Вікіданих і політика[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникНаполеонівські війни Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулгерцог Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал-фельдмаршал Редагувати інформацію у Вікіданих і генерал[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіялютеранство Редагувати інформацію у Вікіданих
РідBrunswick-Bevernd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоCharles I, Duke of Brunswick-Wolfenbütteld Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиФіліпіна Шарлотта Прусська Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіГеорг III Редагувати інформацію у Вікіданих, Іван VI Антонович Редагувати інформацію у Вікіданих, Фрідріх Вільгельм II Редагувати інформацію у Вікіданих, Франц Редагувати інформацію у Вікіданих, Фредерік Редагувати інформацію у Вікіданих, Георг I Редагувати інформацію у Вікіданих, Марія Терезія Редагувати інформацію у Вікіданих, Фрідріх II Редагувати інформацію у Вікіданих, Густав III Редагувати інформацію у Вікіданих, Карл XIII Редагувати інформацію у Вікіданих, Луїза Ульріка Прусська Редагувати інформацію у Вікіданих, Петро II Олексійович Редагувати інформацію у Вікіданих, Фрідріх I Вюртемберзький Редагувати інформацію у Вікіданих і Георг IV Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриСофія Кароліна Марія Брауншвейг-Вольфенбюттельська Редагувати інформацію у Вікіданих, Анна Амалія Брауншвейг-Вольфенбюттельська Редагувати інформацію у Вікіданих, Elisabeth Christine of Brunswick-Wolfenbüttel, Crown Princess of Prussiad Редагувати інформацію у Вікіданих, Augusta Dorothea of Brunswick-Wolfenbütteld Редагувати інформацію у Вікіданих, Leopold of Brunswick-Wolfenbütteld Редагувати інформацію у Вікіданих, Frederick Augustus, Prince of Brunswick-Wolfenbüttel-Oelsd Редагувати інформацію у Вікіданих, Albrecht Heinrich von Braunschweigd Редагувати інформацію у Вікіданих і Wilhelm Adolf von Braunschweig-Wolfenbütteld Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зАвгуста Великобританська[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиФрідріх Вільгельм (герцог Брауншвейг-Вольфенбюттеля) Редагувати інформацію у Вікіданих, Princess Auguste Karoline of Brunswick-Wolfenbütteld Редагувати інформацію у Вікіданих, Кароліна Брауншвейзька[6] Редагувати інформацію у Вікіданих, Karl Georg August, Hereditary Prince of Brunswick-Wolfenbütteld Редагувати інформацію у Вікіданих, Prince Georg Wilhelm Christian of Braunschweig-Wolfenbütteld[2] Редагувати інформацію у Вікіданих, Prince August of Braunschweig-Wolfenbütteld[2] Редагувати інформацію у Вікіданих, Princess Amelia of Braunschweig-Wolfenbütteld[2] Редагувати інформацію у Вікіданих і Carl Anton Ferdinand von Forstenburgd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди

Карл Вільгельм Фердинанд (нім. Karl Wilhelm Ferdinand; 9 жовтня 1735 — 10 листопада 1806) — герцог Брауншвейг-Вольфенбюттеля в 17801806 роках, прусський військовий діяч, учасник Семирічної війни, війни першої антифранцузької коаліції.

Життєпис

Військова діяльність

Походив з династії Вельфів, гілки Брауншвейг-Беверн (відгалуження Молодшого Брауншвейзького дому). Син Карла I, герцога Брауншвейг-Вольфенбюттеля, та Філіпіни Шарлотти (доньки прусського короля Фрідріха-Вільгельма I Гогенцоллерна). Народився 1735 року у м.Вольфенбюттель. Здобув домашню освіту, а релігійне виховання від теолога Йоганна Фрідріха Вільгельма Єрузалема, потім багато подорожував і побував в Голландії, Франції, Німеччині та на Близькому Сході.

У 1753 почав військову службу в прусській армії. Брав участь у Семирічній війні під орудою Вільгельма Камберлендського, відзначився в боях при Хастенбеку в 1757 році, Міндені 1759 року і Варбурзі 1760 року. 1764 року пошлюбив представницю Ганноверського дому, отримавши одноразову виплату від британського парламенту в розмірі 80 тис. фунтів стерлінгів та щорічну пенсію в 3 тис. фунтів стерлінгів.

1773 року очолив уряд Брауншвейг-Вольфенбюттеля, оскільки його батько довів державу до банкрутства. Для поповнення скарбниці здав в оренду Великій Британії своє військо для придушення повстання в американських колоніях. 1777 року фактично розлучився з дружиною й жив з коханкою Луїзою фон Гертефельд. У 1778 році брав участь у війні за баварську спадщину в складі прусської армії.

Герцог

1780 року після смерті батька успадкував трон герцогства Брауншвейг-Вольфенбюттеля. Був успішним правителем і зумів відновити зруйноване Семирічною війною господарство. Спонсорував освітні науки та мистецтва; був покровителем молодого математика Карла Фрідріха Гаусса, заплативши за відвідування університету проти побажань батька.

1784 року вів перемовини з Карлом Августом, герцогом Саксен-Веймар і Саксен-Айзенах, щодо створення союзу малих та середніх князівств Німеччини в противагу Австрії, офіційно цей союз було утворено 1785 року. У 1787 році отримав звання генерал-фельдмаршала Пруссії. Влітку того ж року придушив повстання в Нідерландах, 10 жовтня зайняв Амстердам і відновив владу штатгальтера Вільгельма V Оранського.

У 1792 році призначений головнокомандувачем об'єднаної австро-прусської армії. 25 липня в Кобленці видав відомий маніфест, звернений до французів з погрозами зрівняти Париж, якщо королівській родині буде завдано якоїсь шкоди. Але маніфест спровокував штурм 10 серпня королівського палацу Тюїльрі і падіння монархії у Франції. 19 серпня почав вторгнення до Франції. 2 вересня змусив до капітуляції найважливішу фортецю Верден, але 20 вересня зазнав поразки в битві при Вальмі і через 10 днів віддав наказ про відступ до Австрійських Нідерландів. 1793 року здобув перемогу над французьким військом у битві біля Кайзерслаутерна. У 1794 році склав із себе командування, заявивши, що відчуває себе «морально хворим внаслідок відсутності єдності в діях союзників». У 1795 році брав участь в укладанні Базельського миру. Потім очолив обсерваційний корпус на Везері.

У 1803 році вирушив до Росії, де зробив кроки до російсько-прусського зближення. Того ж року під час медіації в Німеччині приєднав до своїх володінь імперські абатства Ґандерсгайм та Гельмштедт. 1805 року нагороджений орденом Святого Андрія Первозванного. У 1806 році очолив Магдебурзьку піхотну інспекцію й став шефом 21-го піхотного полку.

На початку кампанії 1806 року номінально командував прусською армією, але змушений був прислухатися до думки короля Фрідріха Вільгельма III, генерал-фельдмаршала Віхарда Йоахіма фон Меллендорфа, генерала Фрідріха Вільгельма фон Цастрова і полковника Карла Людвіга фон Пфуля. На самому початку бою 14 жовтня 1806 року під Ауерштедтом був смертельно поранений кулею в око і помер 10 листопада 1806 року біля Альтони (недолік від Гамбургу). Його поховано у склепі Брауншвейгського собору.

Родина

Дружина — Августа, донька Фредеріка, принца Уельського

Діти:


  • 1 бастард

Див. також

Примітки

  1. а б в Encyclopædia Britannica
  2. а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
  3. а б Find a Grave — 1996.
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11913988X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  6. а б Kindred Britain

Джерела

  • Black, Jeremy (1994). British Foreign Policy in an Age of Revolutions, 1783—1793. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 9780521466844.
  • Gerhard Schildt: Braunschweig-Lüneburg, Karl Wilhelm Ferdinand Herzog von. In: Horst-Rüdiger Jarck, Günter Scheel (Hrsg.): Braunschweigisches Biographisches Lexikon — 19. und 20. Jahrhundert. Hahnsche Buchhandlung, Hannover 1996, ISBN 3-7752-5838-8, S. 93.