|
Карл-Едуард Вільке
Карл-Едуард Вільке (нім. Karl-Eduard Wilke; 24 січня 1901, Кіль — 10 травня 1990, Гаген) — німецький штабний офіцер, генерал-майор люфтваффе. Кавалер Німецького хреста в золоті. Біографія25 березня 1918 року вступив в армію і був призначений командиром взводу 171-го піхотного полку. Після закінчення Першої світової війни служив в добровольчому корпусі «Ойленбург». З 10 грудня 1919 року — командир взводу 52-го піхотного полку. 15 липня 1920 року звільнений у відставку. 1 квітня 1923 року вступив в рейхсвер, служив в батареї 1-го артилерійського полку. З 15 січня по 30 червня 1926 року пройшов льотну підготовку в Кенігсберзі. З 31 березня 1928 по 15 вересня 1929 року пройшов секретну льотну підготовку і курс повітряної фотографії в Липецьку. 15 червня 1934 року перейшов в люфтваффе. З 1 жовтня 1928 року — інструктор люфтваффе у Військовій академії. З 1 вересня 1939 року — 1-й офіцер Генштабу командувача ВПС групи армій «F», з 1 жовтня 1939 року — генерала люфтваффе при головнокомандувачі вермахтом. З 1 жовтня 1940 року — начальник головного відділу кадрового управління люфтваффе Імперського міністерства авіації. З 1 жовтня 1942 року — командир 55-ї бомбардувальної ескадри. З 1 травня 1943 року — начальник Генштабу штабу командувача люфтваффе в Румунії, з 16 вересня 1943 року — командування люфтваффе «Південний Схід». З 1 листопада 1944 року — командир південно-східного управління 4-го повітряного флоту. З 22 листопада 1944 року — офіцер зв'язку люфтваффе при головнокомандувач вермахтом на Заході. З 12 січня 1945 року виконував обов'язки командира 2-го винищувального корпусу, з 26 січня 1945 року — командир 15-ї авіадивізії. З 28 квітня 1945 року — начальник організаційного відділу повітряного флоту «Рейх». 12 серпня 1945 року взятий в полон британськими військами. 7 червня 1947 року звільнений. Звання
Нагороди
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
