Кардіоверсія

Кардіоверсія — відновлення нормального серцевого ритму (синусового ритму) за наявності серцевої аритмії, як правило, фібриляції передсердь, рідше надшлуночкової або шлуночкової тахікардії або тріпотіння передсердь. Розрізняють електричну (за допомогою дефібрилятора), та медикаментозну кардіоверсії.

Показання

Кардіоверсія показана при тахіаритміях, які впливають на серцевий викид. Якщо розмір викиду в нормі, то використання слід розглядати залежно від типу серцевої аритмії та симптомів. [1] Кардіоверсія не забезпечує чіткого прогностичного поліпшення у пацієнтів з фібриляцією передсердь з незначними або відсутніми симптомами. [2]

Електрична кардіоверсія

Принцип електричної кардіоверсії аналогічний принципу дефібриляції . Через використання струму, діяльність клітин міокарда повинна бути синхронізована, Це запобігає неконтрольованому збудженню, та забезпечує впорядковану електричну активність, від синусового вузла.

На відміну від дефібриляції, електрична кардіоверсія застосовується з меншою початковою дозою (зазвичай 50-100 джоулів ). [1] Крім того, удар струму викликається ЕКГ-контрольовано - це означає, що пристрій реєструє зубець R (час скорочення клітин серцевого м’яза) на ЕКГ, і в цей час ініціює удар струму. Це знижує ризик виникнення фібриляції шлуночків .

Для проведення процедури, пацієнтам в свідомості дають короткотривалий наркоз.

Медикаментозна кардіоверсія

Крім електричної кардіоверсії, можна застосовувати також медикаментозне лікування. Це має перевагу в тому, що наркоз не потрібен і пацієнт, можливо, може сам провести терапію («таблетка в кишені»). Найбільш поширеними препаратами є аміодарон, флекаїнід та аймалін . [1] Загалом рівень успішності фармакологічної кардіоверсії трохи нижчий, ніж для електричної кардіоверсії (див. таблицю).

Ризики

І електрична, і медикаментозна кардіоверсія мають підвищений ризик емболії, і як наслідок інсульту . Крім того, обидві процедури можуть спровокувати серцеві аритмії. [2]

Заходи при фібриляції передсердь

Найпоширенішим показанням до кардіоверсії є симптоматична фібриляція передсердь. Рішення між електричною та лікарською кардіоверсією приймається індивідуально. Якщо початок фібриляції передсердь був не більше 48 годин тому, кардіоверсію можна проводити без антикоагуляції . Якщо фібриляція передсердь зберігається більше 48 годин, існує підвищений ризик тромбоемболічних ускладнень. Тому перед кардіоверсією необхідно виключити наявність тромбу в передсерді, за допомогою ТЕЕ (трансезофагеальна ехокардіографія). Альтернативно, антикоагуляцію можна проводити щонайменше за три тижні до і через чотири тижні після кардіоверсії. [3]

Заходи Відсоток успіху (відновлення синусового ритму через 6 годин після кардіоверсії)
Електрична кардіоверсія 94–99 %
Флекаїнід 67–92 %
Пропафенон 41–91 %
Ібутілід 50 %
Аміодарон 80–90 %

Коефіцієнт успішності електричної кардіоверсії може бути покращений при одночасному прийомі антиаритмічних засобів. Для поліпшення довгострокового успіху кардіоверсії часто призначають тривалу медикаментозну терапію.

Примітки

  1. ↑ а б в T. Lewalter, L. Lickfett, J.O. Schwab, A. Yang, B. Lüderitz (2007) Notfall Herzrhythmusstörungen. Dtsch. Arztebl. 104(17): A-1172 / B-1045 / C-997 PDF [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б J. Reisinger, P. Siostrzonek (2005) Kardioversion von Vorhofflimmern und -flattern. J. Kardiol. 12:3-11.
  3. ↑ J.R. Ehrlich, S. H. Hohnloser (2005) Medikamentöse Kardioversion von Vorhofflimmern. Zeitschrift für Kardiologie 94:14–22.

Джерела