Каменський Микола Михайлович

Микола Каменський
Николай Каменский
Народження	27 грудня 1776(1776-12-27) Російська імперія
Смерть	4 травня 1811(1811-05-04) (34 роки) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Перший Християнський цвинтар
Країна	Російська імперія
Приналежність	Російська імператорська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	Піхота
Звання	Генерал від інфантерії
Війни / битви	Наполеонівські війни
Титул	граф^[d]
Рід	House of Kamensky^d
Нагороди	Орден Святого Андрія Первозванного Орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Георгія Орден Святого Георгія Орден Святого Олександра Невського Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Росія) Орден Червоного орла Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря

Граф Микола Михайлович Каменський (27 грудня 1776 — 4 травня 1811, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — російський військовий діяч, генерал від інфантерії, молодший син фельдмаршала Михайла Каменського.

Життєпис

У віці чотирьох років був зарахований корнетом до одного з кірасирських полків. У 19 років уже був підполковником, а у 21-річному віці — полковником. 28 червня 1799 року Каменський отримав звання генерал-майора та був призначений шефом Архангелогородського полку^[ru]. Потім був відряджений до Італії^[ru] до армії Суворова.

Виявив неабиякі військові здібності, коли на Чортовому мості стрімкою атакою вирішив долю бою, за що був нагороджений орденом святої Анни 1 ступеня[1].

У званні дивізійного генерала брав участь у війні з Наполеоном 1805—1807 років: під Аустерліцом ледь не загинув, упавши з коня, але був врятований Арсенієм Закревським^[ru], а за битву при Прейсіш-Ейлау був нагороджений орденом Святого Георгія 3 ступеня. 12 грудня 1807 отримав звання генерал-лейтенанта.

Під час російсько-шведської війни 1808—1809 років командував 17-ю піхотною дивізією. Командуючи військами, що займали центральну частину Фінляндії, мав кілька значних успіхів, причому за битву при Оравайсі^[ru] був нагороджений орденом Святого Георгія 2 ступеня. 17 листопада 1809 року отримав звання генерала від інфантерії.

4 лютого 1810 року отримав пост командувача молдавської армії. Під час тієї кампанії здобув перемогу в битві при Батині^[ru] та підкорив Ловчу. Утім на Дунаї він зазнав невдачі: облога Шумли і штурм Рущука сильно послабили його енергію. Надто самовпевнений, Каменський намагався досягнути всього й одразу, але ніяковів перед «кунктаторством» противника. До того ж він невдовзі захворів на тяжку виснажливу гарячку.

12 березня вирушив до Одеси. Дорогою він втратив слух, згодом у нього виявились ознаки розумових розладів. 4 травня 1811 року він помер в Одесі та був похований у селі Каменському^[ru] Орловської губернії поряд із батьком.

Ніколи не був одружений. Ходили чутки, що він був нареченим графині Анни Орлової-Чесменської^[ru], утім весілля не відбулось.

Був похований на Першому Християнському цвинтарі.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Каменського відсутні.[3]

Примітки

1. История русской армии [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
2. Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 15 квітня 2011.
3. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-06-06. (рос.)

Література та джерела

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
• Російський біографічний словник Половцова [Архівовано 23 грудня 2014 у Wayback Machine.]