|
Калюжний Іван Володимирович
Іван Володимирович Калюжний (нар. 21 січня 1998, с. Довжик, Золочівський район, Харківська область, Україна) — український футболіст, центральний півзахисник «Олександрії». Гравець національної збірної України. БіографіяРанні рокиВихованець академії харківського «Металіста»[1], в якій навчався протягом семи років[2]. До «Металіста» грав за харківський «Арсенал», приїжджаючи лише на ігри, на тренування потрапляв рідко[2]. Перші тренери — Володимир Лінке та Олег Крамаренко[1]. З 2011 по 2014 рік провів за харків'ян 62 матчі та забив 18 голів у чемпіонаті ДЮФЛ, а також 7 матчів (1 гол) у вищій лізі юнацького чемпіонату України (U-17)[3]. Проходив збори з першою командою «Металіста» під час зимової перерви у чемпіонаті 2014/15[2][4]. 27 лютого 2015 року підписав контракт із київським «Динамо»[1][4]. Того ж року зіграв за киян 16 матчів і забив один гол у ДЮФЛ, згодом став виступати за юнацьку (U-17 — 3 матчі, 1 гол; U-19 — 67 матчів, 6 голів) та молодіжну (20 матчів, 1 гол) команди «Динамо»[3]. 67 ігор, проведених Калюжним у Чемпіонаті України U-19, є другим показником за всю історію турніру[5]. Був капітаном команди U-19[6][7]. Ставав переможцем (2015/16, 2016/17) та срібним призером (2014/15) Юнацького чемпіонату України, переможцем Молодіжного чемпіонату України 2017/18. Також провів 12 матчів (1 гол) у Молодіжній Лізі УЄФА[8]. 8 жовтня 2016 року дебютував у складі першої команди «Динамо» у товариській грі проти «Олімпіка» (3:3), відігравши весь матч та забивши гол на 83 хвилині[9][10][11]. Професійна кар'єраУлітку 2018 року Калюжний міг перейти до «Волині»[12][13], але віддав перевагу поверненню до рідного міста, уклавши 1 липня договір щодо виступів у «Металісті 1925» на правах оренди з «Динамо»[1][13]. Дебютував на професійному рівні 22 липня у матчі першого туру Першої ліги «Металіст 1925» — «Агробізнес» (2:0), вийшовши на заміну на 67 хвилині (за рахунку 0:0) замість Євгенія Терзі[14]. Відразу став гравцем основного складу харківської команди, взявши участь у 26-ти іграх чемпіонату (з 27-ми командних), у 25-ти з них вийшовши у стартовому складі[8]. Також зіграв один матч у Кубку України[8]. Відзначився одним голом за «Металіст 1925» у чемпіонаті[8]. 24 липня 2019 року став гравцем першолігового львівського «Руху»[15]. У сезоні 2019/20 зіграв у Першій лізі 27 матчів з 30 командних та забив два голи[8], допомігши львів'янам посісти друге місце в чемпіонаті та підвищитися в класі. В Українській прем'єр-лізі дебютував у першому турі сезону 2020/21, вийшовши в стартовому складі «Руху» в матчі проти «Ворскли» (2:5)[8]. Після закінчення терміну оренди наприкінці 2020 року покинув львівський клуб[16]. 12 лютого 2021 року підписав 2-річний контракт з іншим клубом УПЛ, «Олександрією»[17]. У січні 2022 року продовжив контракт із «жовто-чорними» до травня 2025 року[18]. У сезоні 2021/22, недограному через повномасштабне вторгнення Росії в Україну, провів 16 матчів (2 голи, 3 гольові передачі) та ввійшов до списку 33-х найкращих футболістів УПЛ за версією видання SportArena як центральний півзахисник № 3[19]. 18 квітня 2022 року[20] перейшов до ісландського клубу «Кеплавік» на умовах оренди з «Олександрії» до кінця сезону 2021/22[21]. Виступи за збірніВикликався до юнацьких збірних команд України U-17 та U-19. Дебютував у збірній 13 серпня 2013 року у матчі збірної України U-17 проти шотландських однолітків (2:2)[22]. 5 жовтня 2024 року був викликаний Сергієм Ребровим до національної збірної України на матчі Ліги націй УЄФА проти Грузії та Чехії[23]. Особисте життяЛюбить читати книги про спорт, зокрема, футбольні автобіографії. Серед улюблених книжок — «Маніфест великого тренера» Тіма Гровера[2]. 20 грудня 2024 року під час чергового ракетного обстрілу Києва Росія знищила автомобіль Калюжного[24]. СтатистикаМатчі за збірнуСтаном на 19 листопада 2024 року Статистика матчів і голів за збірну —
 Україна
Досягнення
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
