Кальман Кандо
Кальман Кандо фон Егерфармош унд Стрегова (угор. Kandó Kálmán von Egerfarmos und Sztregova; 1869–1931) — угорський інженер і учений-електротехнік; піонер у розробці електричної тяги; член-кореспондент Угорської академії наук (1927)[4]. БіографіяНародився 10 липня 1869 року в Пешті. Спочатку навчався в гімназії Budapest-Fasori Evangélikus Gimnázium. Потім закінчив Будапештський технічний університет, де отримав диплом в галузі машинобудування. Протягом одного року служив волонтером у Військово-морських силах Австро-Угорщини. Після цього працював інженером у Франції, проектуючи і розробляючи асинхронні двигуни, винайдені Ніколою Тесла. У 1894 році Кандо розробив трифазні високовольтні двигун і генератор змінного струму для електровоза, ставши відомим як «батько електропоїзда». В Угорщині почалася електрифікація залізниць з електровозами, двигуни яких виготовлялися на заводі Ganz в Будапешті. Між 1896 і 1898 роками двигуни Кандо, потужність яких становила 37 к.с. були вперше застосовані у трамваях французького міста Евіан-ле-Бен. Після цього його досягнення стали використовуватися в інших країнах Європи — Італії та Англії. Італійська залізнична лінія Вальтелліна (італ. Valtellina) була електрифікована в 1902 році і стала першою електрифікованою магістральною залізничною лінією в Європі. У 1926 році двигуни постійного струму напругою 1,5 кВ розробки Кандо використовувалися на лінії Париж-Орлеан. В кінці життя винахідник повернувся в Будапешт, де працював на заводі Ganz, ставши там керуючим директором. Помер 13 січня 1931 року в Будапешті. Кавалер ордена Корони Італії, почесний доктор Будапештського технічного університету. Принципи роботи сучасних електровозів на змінному струмі в даний час залишилися такими ж, як їх придумав цей угорський вчений. Пам'ять
Див. такожПримітки
Посилання
|