Калужняцький Омелян Ієронімович

Калужняцький Омелян Ієронімович
Народився23 січня 1845(1845-01-23)[1]
селище Тур'є, Королівство Галичини і Володимирії, Австрійська імперія
Помер3 липня 1914(1914-07-03)[2][1] (69 років)
місто Чернівці, Герцогство Буковина, Австрійська імперія
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльністьвикладач університету
Alma materЛьвівський університет, Віденський університет
Галузьпедагогіка, славістика
ЗакладЧернівецький університет
Посадаректор
Вчене званняпрофесор філології
Науковий ступіньдоктор
Науковий керівникМіклошич Франьо
ЧленствоПетербурзька академія наук
Партіямосквофільство[3]
Відомий завдяки:педагогічній та громадській діяльності
CMNS: Калужняцький Омелян Ієронімович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калужняцький.

Омелян Ієронімович Калужняцький (нім. Emil Kałužniacki; 23 січня 1845(18450123), с. Тур'є, Старосамбірський район, Львівська область — 3 липня 1914, Чернівці) — український науковець (філолог, славіст, палеограф, фольклорист) і громадський діяч на Буковині.

Біографія

Навчався в окружній головній школі з німецькою мовою викладання при василіянському монастирі в Лаврові ()[4].

У 1863 році — після закінчення Самбірської гімназії вступив до Львівського університету, а з жовтня 1865 навчався у Віденському університеті, де вивчав філологію, історію і філософію під керівництвом професорів Міклошича, Фоллера, Ашбаха, Єгера і Ціммермана.

Протягом 1868–1874 викладав у гімназіях Кракова, Ряшіва і Львова.

З 1875 року на науково-викладацькій роботі в Чернівецькому університеті.

1886–1887 — декан філософського факультету.

1889–1890 — ректор університету.

До кінця працював в Чернівецькому університеті.

Похований на «Центральному (Руському) кладовищі» міста Чернівці.

Громадська діяльність

Протягом 1881–1884 був Головою товариства «Руська бесіда» на Буковині.

За поглядами — москвофіл. Належав до табору «консервативних русинів». Був одним із організаторів створення політичної організації «Народная Рада», яку було засновано 21 травня 1893 року в селі Дорошівці у будинку о. Євсебія (Андрійчука) за присутності відомого українофоба та «румунізатора» Буковини — митрополита Сильвестра (Мораріу-Андрієвича).

Після відходу з «Народной Ради» Миколи Василька та Володимира Филиповича організація практично розвалилась.

1889–1890 — посол Буковинського крайового сейму (за посадою — як ректор університету).

Наукова діяльність

Омелян Калужняцький прославився як філолог, славіст, палеограф, фольклорист.

З науковими цілями здійснив три великі подорожі:

1875 — став професором порівняльної філології Чернівецького університету.

1887 — став почесним доктором того ж університету.

З 1890 — член-кореспондент Румунської АН, а з 1891 Санкт-Петербургської АН.

Автор нарису «Русинська мова і література» (1899) — першої спроби вивчення українського мовного і літературного процесу на Буковині від давньоруських часів до кінця 19 ст.

Досліджував давньорусько-українські, молдавські та ін. пам'ятки:

  • «Огляд слов'яноруських пам'яток мови й письменства, що зберігаються в бібліотеках і архівах львівських» (1877);
  • «Пам'ятки старослов'янської мови», т. 1. Путнянське Євангеліє (1888);
  • «Кристинопільський Апостол» (1896);
  • «Молдавські та мунтянські документи з архівів міста Львова» (1878);
  • «Кирилівське письмо у румунів» (опубл. 1915).

Вивчав впливи церковнослов'янської мови на румунську, румунські впливи в українських та говорах інших мов Карпатського регіону.

Усього більше 50 наукових праць.

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123357551 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ https://dlibra.kul.pl/dlibra/publication/70818/edition/63394/content
  4. ↑ Филипчак І., Лукань Р. Ц. К. окружна головна школа в Лаврові 1788/89-1910/11 // Записки чина св. Василія Великого. — Т.5, вип. 1-4. — 1932—1941. — С. 82.

Джерела та література