|
Казанський Діонісій Олександрович
Діонісій Олександрович Казанський (6 (19) січня 1883, Грязновка, Тамбовська губернія — 8 листопада 1938) — радянський український учений, хімік, професор. Декан хімічного факультету і завідувач кафедри кількісного аналізу Харківського державного університету та завідувач кафедри органічної хімії у Харківському інституті соціального виховання. ЖиттєписДіонісій Казанський народився 6 (19) січня 1883 року у селі Грязновка Тамбовської губернії у родині священника. Навчався у духовній семінарії, але потім її покинув. У 1904 році екстерном склав екзамени на атестат зрілості, а наступного року поступив на хімічне відділення фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету. У 1910 році закінчив університет з дипломом першого ступеня і став працювати асистентом на кафедрі неорганічної хімії. Почав свою наукову діяльність під керівництвом професора Володимира Тимофєєва. У 1913 році був відправлений у відрядження до Лейпцигу, де працював у лабораторії професорів Вільгельма Бетгера[de] та Карла Друкера[de]. З 1916 року працював лаборантом, а потім асистентом при неорганічному відділенні хімічної лабораторії університету. З того ж року працював у приватній жіночій гімназії Покровської та Ілляшевої, де викладав фізику[1][2][3]. У 1920 році влаштувався працювати на кафедру неорганічної та аналітичної хімії Харківського технологічного інституту (ХТІ). Все подальше життя працював за сумісництвом на цій кафедрі, послідовно обіймаючи посади асистента, викладача та професора. З 1921 року також обіймав посаду професора у Харківському інституті народної освіти (ХІНО). В інститутах читав лекції з кількісного аналізу та неорганічної хімії. Брав участь у роботі Третього (1922) та Четвертого (1925) Менделеєвських з'їздів[ru]. У 1926 році став завідувачем кафедри органічної хімії у Харківському інституті соціального виховання[1][2]. У 1929 році працював науковим співробітником хімічної лабораторії ХТІ, після перетворення інституту у Харківський політехнічний інститут працював на посаді доцента. Наступного року Казанський став працювати у Харківському хіміко-технологічному інституті, який був утворений після реорганізації політехнічного інституту[2]. У 1933 році, Діонісія Казанського запросили очолити кафедру кількісного аналізу у відродженому Харківському державному університеті, де він першим став читати лекції з кількісного аналізу. Через два роки Казанський очолив хімічний факультет, змінивши Юрія Габеля. Залишався на посаді декана до своєї раптової смерті 8 листопада 1938 року[1][4][5]. ОсобистітьКрім наукової діяльності займався громадською роботою, обирався членом президії Харківського хімічного товариства та у 1929 році був бібліотекарем Товариства фізико-хімічних наук при ХІНО. На останньому році життя очолив та активно керував секцією викладання хімії Харківського відділення Всесоюзного хімічного товариства імені Дмитра Менделєєва[1]. Хімік Борис Красовицкий характеризував Діонісія Казанського як доброзичливу та тиху людину, однак, зазначав, що курс кількісного аналізу Казанський читав «неважно». Викладання відбувалося на українській мові, яку лектор знав погано та у його лексиці було багато спотворених українських слів. Через що студентів більш цікавили мовні огріхи Казанського, ніж предмет курсу[6]. Науковий доробокДіонісій Казанський був автором наукових праць з фізичної та аналітичної хімії[1]. Зокрема на засіданнях Харківського Фізико-хімічного товариства він прочитав такі роботи:[7]
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}