Каді

Ка́ді (араб. قاضى — букв. «той, хто вирішує»), також ка́зі або ка́дій — релігійний суддя в мусульманський громаді. Розглядає як цивільні, так і карні справи, виносить рішення на основі шаріату[1].

Історія посади

Посада каді з'явилася у VII столітті. У ранньому періоді історії ісламу судовими функціями володів лише пророк Мухаммед. Однак, із збільшенням кількості мусульман Мухаммед став призначати для вирішення суперечок своїх найближчих сподвижників: наприклад: Муаза ібн Джабала чи Алі ібн Абу Таліба. Абу-Бекр і Омар були призначені ним суддями в Медині. За часів халіфату Омара, судді у більшості випадків призначались ним особисто і спрямовувались у різні регіони Халіфату.

Спочатку каді розглядали справи у мечетях. Однак пізніше для них почали відводитись окремі приміщення і будівлі. За часів правління династії Омеядів, каді призначались халіфами чи намісниками провінцій. За періоду правління Аббасидських халифів, вперше був запроваджений титул верховного каді (Каді аль-Кудат)[2]. За статусом каді був вище за імама мечеті.

У Середньовіччі рішення каді виконувала цивільна влада, якій він фактично був підпорядкований, в той же час саме каді являв собою голову мусульман міста або області. У одних країнах каді призначався, в інших прижилася практика виборності кадія муллами або старійшинами.

На розгляді справи кадієм. Арабський малюнок бл. 1335 року, із зібрань Нац.-ї бібліотеки, Відень.

З XIX століття в мусульманських країнах поступово впроваджується цивільне законодавство, і шаріатський суд втрачає свою вагу, відіграючи другорядну роль.

Компетенція каді і процедура ухвалення судових рішень

Каді виносив рішення як з питань релігії, так і з питань сімейного, майнового і частково кримінального права, стежив за дотриманням релігійних обов'язків, керуючись приписами Корану, сунни і шаріату.

Справи з майнових і сімейних суперечок, а також злочини проти особи (вбивство, завдання тілесних ушкоджень тощо), каді розглядав лише за зверненням позивача, права якого порушувалися, решту справ — за першою-ліпшою вимогою, а нерідко і з власної ініціативи.

Взагалі передбачалося, що для ухвалення рішення каді мав вислухати обидві сторони, але на практиці траплялося, що рішення виносилось і без цієї процедури. Рішення каді на підлягало перегляду. Таким чином, шаріатський суд носив цілком особистісний характер і його авторитет напряму залежав від авторитетності, справедливості, релігійної відданості та освітнього рівня каді.

Кадіаскер

Верховний суддя, який стояв над кадіями провінцій.

Примітки

1. Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. — Київ : Наукова думка, 2004. — С. 174. — (Словники України) — 5000 прим. — ISBN 966-00-0757-4.
2. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010. Процитовано 24 січня 2010.

Джерела та література

• Каді // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
• О. С. Боголюбов. Кади // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 125. — 315 с. : ил. — ISBN 5-02-016941-2. (рос.)
• Д. С. Вирський. Кадій [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 16. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Тисяча і одна ніч // Глосарій, К.: «Дніпро», 1991

Посилання

• Запровадження ісламу в Чечні [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Исламский энциклопедический словарь