Йозеф Йоахім Рафф

Йозеф Йоахім Рафф
нім. Joseph Joachim Raff Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження27 травня 1822(1822-05-27)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняЛахен, Марх, Швіц, Швейцарія[4]
Дата смерті24 червня 1882(1882-06-24)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (60 років)
Місце смертіФранкфурт-на-Майні, Вісбаден[d], Гессен-Нассау, Прусське королівство, Німецька імперія[4][5]
ПохованняФранкфуртський головний цвинтарd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоШвейцарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор, музичний педагог, піаніст
Відомі учніAlgernon Ashtond Редагувати інформацію у Вікіданих, Anton Urspruchd Редагувати інформацію у Вікіданих, Edward MacDowelld Редагувати інформацію у Вікіданих, Alexander Ritterd Редагувати інформацію у Вікіданих, August Wilhelmjd Редагувати інформацію у Вікіданих і Ernesto Elorduyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифортепіано Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера Редагувати інформацію у Вікіданих і симфонія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладФранкфуртський університет музики та виконавських мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих і Консерваторія Гоха Редагувати інформацію у Вікіданих
raff.org Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рафф.

Йозеф Йоахім Рафф (нім. Joseph Joachim Raff; 27 травня 1822, Лахен поблизу Цюриха, Швейцарія — 4 червня 1882, Франкфурт-на-Майні) — німецько-швейцарський композитор, музичний педагог, музикант.

Біографія

Народився в швейцарській німецькомовній комуні Лахен в родині музиканта-органіста, який втік в 1810 році з Вюртемберга від примусового вербування в армію-союзницю Наполеона.

Спеціальної музичної освіти не отримав, був значною мірою самоуком. Закінчивши єзуїтську школу в Швіці, став вчителем. Працював педагогом в Шмеріконі, Швіці і Раперсвілі.

Перший досвід в музичній творчости — кілька фортеп'янних композицій, які Рафф послав Ф. Мендельсону, які були видані за його рекомендацією в 1844 році музичним видавництвом «Breitkopf & Härtel» і отримали позитивні оцінки Р. Шумана в журналі «Neue Zeitschrift für Musik». Успіх спонукав Раффа переїхати до Цюріха і повністю присвятити себе творчій діяльности.

Велику підтримку Раффу надав також Ф. Ліст, з яким він познайомився в 1845 році в Базелі. Деякий час жив в Штутгарті, дружив з Г. фон Бюловим.

З 1850 по 1853 рік Рафф працював помічником Ф. Ліста у Веймарі, де з 1850 року приєднався до веймарської школи музики, співпрацював з журналом «Neue Zeitschrift für Musik», опублікував роботу «Вагнерівська проблема» (1854).

У 1856—1877 рр. жив в Вісбадені. У 1877 році став першим директором консерваторії Хоха у Франкфурті-на-Майні. Заснував спеціальний клас для жінок-композиторів і запросив Клару Шуман та інших видатних музикантів викладати. Сам будучи викладачем композиції, виховав ряд талановитих композиторів і музикантів, серед них Е. Мак-Доуелл і А. Ріттер.

Прем'єра опери композитора «Король Альфред», поставлена у Веймарі, особливого успіху не мала, але після виконання в Веймарі інструментальних творів репутація Раффа як симфоніста стала рости. Музичні твори Раффа свого часу користувалися популярністю і були репертуарними в різних європейських країнах; Н. Ф. Соловйов в «Енциклопедії Брокгауза і Ефрона» відносив Раффа до числа «видатних композиторів сучасної німецької школи».

Вибрані твори

опери
  • Король Альфред (König Alfred 1848; 2-га ред. 1851 Веймар),
  • Дама Кобольд (Dame Kobold, 1870, Веймар)
  • Бенедетто Марчелло (Benedetto Marcello) і ін.
ораторії;
для оркестру
  • 11 симфоній, в тому числі:
    • «До Батьківщини» — An das Vaterland, 1863;
    • У лісі — Im Walde, 1869;
    • Леонора, 1872;
    • В Альпах — In den Alpen, 1877;
    • Весняні звуки — Frühlingsklänge, 1878;
    • Влітку — Im Sommer, 1880,
сюїти, увертюри, в тому числі до п'єс В. Шекспіра;
для інструментів з оркестром:
камерно-інструментальні ансамблі, в тому числі

для фортеп'яно:

хори, дуети, пісні.

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118597779 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б Find a Grave — 1996.

Література

  • Соловьёв Н. Ф. Рафф, Йозеф-Иоахим // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

Посилання