|
Зустрічі на краю світу
«Зустрічі на краю світу» (англ. Encounters at the End of the World) — американський документальний фільм 2007 року Вернера Герцога. Фільм досліджує людей і місця на Антарктиді. Він вийшов у Північній Америці 11 червня 2008 року за сприяння THINKFilm[2]. СюжетГерцог та оператор Пітер Цайтлінгер їдуть до Антарктиди, щоб познайомитися з людьми, які там живуть і працюють, та зняти унікальні місця континенту. Голос Герцога за кадром пояснює, що його фільм не буде типовим фільмом про «пухнастих пінгвінів» Антарктики, а буде досліджувати мрії людей і ландшафт. Подорож починається зі станції Мак-Мердо, де вони опитують деяких працівників з технічного обслуговування та підтримки, а також геолога айсбергів Дугласа Мак-Аєла. Шлях проходить поруч з табором тюленів, яким керує зоолог Олав Офтедал. Далі вони приєднуються до композитора / продюсера фільму, дослідника-дайвера Генрі Кайзера та беруть інтерв'ю у клітинного біолога Семюеля Боузера і зоолога Яна Павловського. Кайзер і Боузер влаштовують гітарний концерт на даху. Герцог і Цайтлінгер повертаються до Мак-Мердо для ще кількох інтерв'ю, крім того вони відвідують збережену базу Ернеста Шеклетона. Після короткого знімання на Південному полюсі Герцог поспілкувався з Девідом Ейнлі — вченим, який досліджує пінгвінових. Цей сюжет включає відео про пінгвіна, який йде на вірну смерть, рухаючись в неправильному напрямку по безплідному континенту. Потім Герцог і Цайтлінгер відвідують гору Еребус та опитують вулканологів. Далі йде унікальне знімання глибоко в тунелях зі снігу і льоду під станцією Південний полюс. Різні дрібнички та сувеніри, зокрема банка російської ікри та цілий заморожений осетер, розміщені у різьблених полицях на крижаних стінах, збережені завдяки надзвичайно холодному та сухому повітрю. На схилі вулкана Герцог і Цайтлінгер досліджують крижані печери, утворені фумаролами. У фільмі показано запуск гігантського шарльєру, який використовується в проєкті як нейтринний детектор, також демонструється інтерв'ю з фізиком Пітером Горемом. Він завершується кількома філософськими словами від робітника з обслуговування, кадрами із крижаних печер від фумаролів та занурень Кайзера. ВиробництвоГерцога потягнуло в Антарктиду після перегляду підводних кадрів, знятих Генрі Кайзером. Кайзер працював над музикою для «Людини-грізлі» Герцога і показував кадри другові, які помітив Герцог[3]. Кайзер бував в Антарктиді на наукових дайвінг-експедиціях, а також брав участь за програмою Національного наукового фонду для свого проєкту «Слайд-гітара навколо світу»[4]. Протягом двох років Герцог випустив стрічку «Далека синя височінь», у якій було широко використано кадри Кайзера. Фільм знімали в Антарктиді в рамках програми «Митці та письменники Антарктики» Національного наукового фонду[5]. Уся знімальна група складалася з Герцога, який записав усі звуки, та оператора Пітера Цайтлінгера. Вони поїхали до Антарктиди, не маючи жодної можливості запланувати місця знімання або інтерв'ю, і у них було лише сім тижнів на зйомки. Герцог часто зустрічався зі своїми співрозмовниками всього за кілька хвилин до початку зйомок[6]. Знімання в Антарктиді зазвичай контролює медіа-офіс Національного наукового фонду, який затверджує та контролює всю кінопродукцію. Через грант Герцога від програми «Митці та письменники Антарктики» йому дозволили знімати без супроводжувачів та без нагляду з боку ННФ. Це дозволило зняти кадри, які зазвичай не вважаються придатними для відкритої публікації[3]. Звуки тюленів були записані Дугласом Квіном, експертом зі звуків і професором Школи суспільних зв'язків у ім. С. І. Ньюгауза при Сірак'юському університеті, а також одержувачем гранту за програмою «Митці та письменники Антарктики»[3]. Фільм присвячений американському критику Роджеру Еберту[7]. ВипускФільм показали на кінофестивалі в Теллурайді 2007 року[8]. Офіційна прем'єра[9] відбулась через тиждень, 10 вересня, на Міжнародному кінофестивалі в Торонто[10]. 2008 року його демонстрували на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі; Единбурзькому міжнародному кінофестивалі; Кембридзькому кінофестивалі та Мельбурнському міжнародному кінофестивалі. 24 квітня 2009 року Revolver Entertainment випустив фільм у Великій Британії[11]. Фільм показали 28 березня 2008 року в Гонконзькому культурному центрі на Гонконзькому міжнародному кінофестивалі 2008 року; 30 квітня на Міжнародний кінофестивалі у Міннеаполісі-Сейнт-Пол. СприйняттяКритикаФільм отримав переважно позитивні відгуки критиків. На сайті Rotten Tomatoes 94 % критиків дали фільм позитивні відгуки, спираючись на 72 огляди, — з одностайною думкою, що фільм «пропонує глибоке дослідження психіки людини на тлі нав'язливих ландшафтів»[12]. На Metacritic середній бал стрічки 80 зі 100 на основі 25 оглядів[13]. 22 січня 2009 року він був номінований на премію «Оскар» як найкращий документальний фільм. Списки найкращих фільмівКінокартина з'явилася у кількох списках десятки найкращих фільмів 2008 року[14] зокрема:
Номінації та нагороди
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
