Зорін Михайло Гаврилович

Зорін Михайло Гаврилович
Народився	29 вересня 1921(1921-09-29)  Костянтинівка, Сантуринівська волость, Бахмутський повіт, Донецька губернія, Українська СРР
Помер	16 червня 1986(1986-06-16) (64 роки)  Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	Українська РСР  СРСР
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Одеське художнє училище (1948) і Харківський художній інститут (1961)
Вчителі	Жук Михайло Іванович, Кудрявцева Ольга Миколаївна і Рябінін Микола Леонідович
Відомі учні	Філатова Олена Михайлівна, Чернова Галина Денисівна і Попова Людмила Геннадіївна
Заклад	Одеське художнє училище
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди

Михайло Гаврилович Зо́рін (29 вересня 1921, Костянтинівка — 16 червня 1986, Одеса) — український радянський скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1974 року.

Біографія

Народився 29 вересня 1921 року в місті Костянтинівці (нині Донецька область, Україна). 1937 року вступив до Одеського художнього училища[1]. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[2].

Після війни продовжив навчавння в Одеському художньому училищі, яке закінчив 1948 року. Був учнем Михайла Жука. У 1955—1961 роках навчався у Харківському художньому інституті у Ольги Кудрявцевої. Дипломна робота — скульптура «Механізатор» (керівник Микола Рябінін)[1].

У 1961—1970 роках викладав у Одеському художньому училищі. Серед учнів: Микола Мордик, Олена Філатова, Галина Чернова. З 1970 року працював на Одеському художньо-виробничому комбінаті. Помер в Одесі 16 червня 1986 року.

Творчість

Працював у галузі станкової скульптури, переважно у жанрі портрету. Серед робіт:

портрети

• «Машиніст Бондарєв» (1962, гіпс тонований);
• «Народний артист СРСР Василь Василько» (1967, пісковик);
• «Герой Соціалістичної Праці О. Нещадименко» (1970);
• «Дочка Люда» (1970, мармур);
• «Спортсменка Л. Петрова» (1971, мармур);
• «Ударник П. Захарчук» (1972, оргскло);
• «Ветеран російсько-японської війни С. Уласевич» (1974, тоноване скло);

композиція

• «Літо» (1971, дерево, різьблення, точіння).

«Розстріл біля чорної огорожі».

Автор пам'ятника «Розстріл біля чорної огорожі» у Бендерах (1968, горельєф, чавун; співавтор В. К. Петров; 46°49′31.9″ пн. ш. 29°28′16.2″ сх. д.)[1].

Починаючи з 1950-х років розписував також порцелянові вироби (чашки з блюдами)[1].

Брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних мистецьких виставках з 1948 року. Персональна виставка робіт відбулася в Одесі у 1972 році[1]. Окремі роботи зберігаються в Одеському художньому музеї.

У мистецтві

У 1961 році живописний портет скульптора виконав художник Анатолій Шипов[1].

Примітки

1. Художники народов СССР, 1983, с. 344, Т. 4. кн. 1.
2. Зорин Михаил Гаврилович / Память народа. (рос.)

Література

• Зорин, Михаил Гаврилович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1983. — Т. 4, книга 1 (Елева—Кадышева). — С. 344. (рос.);
• Т. В. Басанець. Зорін Михайло Гаврилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.

Біографії   Скульптура   Освіта   Одеса