21 вересня1987 року на тлі збільшеного інтересу до питання Тибету[4] Далай-лама був запрошений виступити перед членами Конгресу США, де він представив План миру в Тибеті, який складався з п'яти пунктів (The Five Point Peace Plan) :
перетворення всього Тибету в зону миру;
відмова від політики переселення китайського населення до Тибету, що становить загрозу для самого існування тибетців як нації;
повага до засадничих прав людини і демократичних свобод, які є у тибетського народу;
відновлення та охорона навколишнього середовища Тибету і відмова від використання Китаєм Тибету для виробництва ядерної зброї і поховання ядерних відходів;
початок чесних переговорів про статус Тибету в майбутньому і відносинах між тибетським і китайським народами.
Перший пункт плану світу з Тибету звучав так :
Я пропоную перетворити весь Тибет, включаючи східні провінції Кхам і Амдо, в зону «ахімси» (термін на санскриті, що означає стан миру та ненасильства). Створення такої зони світу узгоджується з історичною роллю Тибету як мирної і нейтральної буддійської нації і буферної держави, яка розділяє великі держави континенту.
На думку Далай-лами, створення зони ахімси дасть можливість розвивати неагресивні взаємини між Індією і Китаєм, усунувши необхідність концентрації військової сили у своїх кордонів[5].
Далай-лама закликав перетворити Тибет в найбільший парк у світі зі строгими законами для захисту дикої природи, забороною на будівництво АЕС, стимулюванням мирних і екологічних ініціатив, заохоченням міжнародних і регіональних організацій із захисту прав людини[5].
Китайські вчені вважають пропозицію Далай-лами закликом до незалежності Тибету де-факто[6]. 17 жовтня 1987 року китайський уряд відхилив план миру в Тибеті Далай-лами.
Страсбурзька пропозиція (1988)
Відхилення плану миру, запропонованого Далай-ламою, викликало демонстрації всередині Тибету, які були швидко припинені. Новина про це поширилася світовими ЗМІ, викликавши нову хвилю інтересу до Тибету[5].
15 червня1988 року Далай-лама XIV був запрошений виступити перед Європейським парламентом у Страсбурзі[7], де він представив опрацьований план миру з п'яти пунктів, зробивши основний акцент на правах тибетців жити вільно[5]. 14 жовтня Європейський парламент видав резолюцію, висловивши своє занепокоєння з питання Тибету[8].
Отримання Нобелівської премії миру. Порівняння з Махатмою Ґанді
У жовтні 1989 року Далай-лама XIV був удостоєний Нобелівської премії миру. Нобелівський комітет відзначив постійне протидію Далай-лами поширенню насильства та в боротьбі за звільнення Тибету від китайської окупації і його «конструктивні і далекоглядні пропозиції для вирішення міжнародних конфліктів, питань про права людини і глобальних екологічних проблем»[9]. Далай-лама вважається наступником ненасильницького підходу Махатми Ґанді, і Комітет розглядав вручення Нобелівської премії, в тому числі як підношення в пам'ять про індійську лідерку.
Далай-лама неодноразово говорив, що життя Махатми Ґанді надихає його[9][10]. На думку оглядача Д. Радишевського, Далай-лама XIV є єдиним політиком в світі після Махатми Ґанді, здатним робити сьогодні народно-визвольний рух ненасильницьким[2].
Серединний шлях
В інтерв'ю 2010 року Далай-лама описав «Серединний шлях» в питанні Тибету наступним чином:
Ми говоримо про «Серединний шлях». Ми незадоволені нинішньою політикою в Тибеті. Вона руйнівна для свободи віросповідання та культурної спадщини, а також вельми негативно позначається на стані навколишнього середовища. Але при цьому ми не прагнемо до відділення від Китаю, оскільки Тибет — це країна без виходу до моря, відстала в матеріальному відношенні. Все тибетці хочуть бачити модернізований Тибет. Тому залишатися в складі Китайської Народної Республіки — в наших інтересах, якщо ми хочемо матеріального розвитку. Але за умови, що нам буде надана значна автономія і самоврядування в питаннях культури, освіти, релігії, тобто в тих областях, з якими тибетці впораються краще. У цих питаннях вирішальне слово має бути за Тибетом. Ось що ми називаємо «Серединним шляхом».[11]
Rongxing Guo, Carla Freeman. Tibet as a fragile border in international politics // {{{Заголовок}}}. — Springer, 2010. — С. 62-68. — ISBN 1441964355, 9781441964359.
Rakesh Raman Jha. {{{Заголовок}}}. — Northern Book Centre, 2003. — 152 с. — ISBN 8172111479, 9788172111472.
Patricia Cronin Marcello. International support for Tibet // {{{Заголовок}}}. — Greenwood Publishing Group, 2003. — С. 132-135. — ISBN 0313322074, 9780313322075.
Hubertus von Welck. {{{Заголовок}}}. — Orient Blackswan, 2003. — 488 с. — ISBN 8125025553, 9788125025559.
