Довжина птаха становить 19-20 см, вага 29-51 г. Тім'я і обличчя чорні, над очима білі "брови"[4]. Спина оливеово-сіро-коричнева, надхвістя руде. Центральні рульові пера хвоста оливково-коричневі, решта пер оранжево-руді. Махові і покривні пера крил сіро-коричневі, нижні покривні пера руді. Нижня частина тіла оранжево-руда. Очі карі, дзьоб чорний, лапи коричневі. У молодих птахів голова коричнева, спина поцяткована рудувато-коричневими плямками, горло бліде, груди світло-охристі, живіт рудуватий[5][6].
C. h. subrufescens Barboza du Bocage, 1869 — поширений від Габону до заходіної Анголи;
C. h. heuglini Hartlaub, 1866 — поширений від півдня Чаду і Судану до південної та східної Анголи, Ботсвани та півночі ПАР;
C. h. intermedia (Cabanis, 1868) — поширений на східному узбережжі Африки від південного Сомалі до північного сходу ПАР.
Поширення і екологія
Білоброві золотокоси живуть у тропічних, субтропічних та галерейних лісах, чагарникових заростях, парках і садах[8]. У Східній Африці птах живе в гірських лісах на висоті до 2200 м над рівнем моря, однак на південь від річки Лімпопо білоброві золотокоси живуть на висоті до 1000 м над рівнем моря. У середині XX століття ареал білобрового золотокоса поступово просувався на південь у південноафриканській провінції Квазулу-Наталь, однак руйнівний циклон 1987 року призупинив цей рух.
Раціон
Білоброві золотокоси харчуються комахами, іншиби безхребетними, дрібними земноводними і фруктами.
Розмноження
В екваторіальних широтах розмножується впродовж всього року, в Східній Африці під час вологих сезонів. На півдні Африки білоброві золотокоси гніздяться з липня по травень[9]. Гніздиться в дуплах і між корінням дерев, на берегах струмків, а також поряд з людськими житлами. В кладці 2-3 яйця, за сезон може вилупитись 2-3 виводки. Білоброві золотокоси часто стають жертвою гніздового паразитизму з боку червоноволої зозулі.
↑Hancock, Peter; Weiersbye, Ingrid (2015). Birds of Botswana. Princeton University Press. с. 322. ISBN9781400874170. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
↑Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 09 August 2021.