|
Злобін Геннадій Карпович
Геннадій Карпович Злобін (нар. 15 жовтня 1927, місто Кадіївка, тепер Луганської області) — український радянський будівельник, партійний діяч. Заслужений будівельник України, голова Держбуду Української РСР. Перший президент Академії будівництва України. Депутат Верховної Ради УРСР 7—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1971 р. Член ЦК КПУ в 1971—1990 р. БіографіяНародився в родині шахтаря Карпа Григоровича та домогосподарки Тетяни Кирилівни Злобіних. З 1935 року навчався в середній школі № 2 міста Кадіївки. 31 грудня 1941 року родина Злобіних була евакуйована в село Михайлівку Казахської РСР. Влітку 1942 року родина переїхала до міста Ленгеругля (Казахська РСР). У 1943 році закінчив 7-й клас середньої школи міста Ленгеругля. У 1943 році — учень у столярній майстерні рудоуправління «Ленгервугілля», потім учень у механічному цеху. У 1943—1944 роках — курсант Харківської спеціальної артилерійської школи у місті Чирчик. У 1944 році вступив до Кадіївського гірничого технікуму. У 1945 році вступив до Харківського інституту інженерів-механіків, після закінчення першого курсу якого перевівся до Харківського гірничого інституту, який закінчив у 1951 році, отримавши спеціальність гірничого інженера-шахтобудівника. У 1951—1952 роках — начальник будівельної дільниці шахтобуду на уранових розробках в системі Південно-Східного гірничо-хімічного комбінату поблизу Уч-Кургана Наманганської області Узбецької РСР. У 1952—1953 роках — начальник дільниці, головний інженер будівельного управлінні з відновлення шахти № 4/біс міста Красного Луча Ворошиловградської області. З 1953 року — заступник начальника, начальник виробничого відділу тресту «Краснолучшахтобуд» Ворошиловградської області. У 1956—1957 роках — головний інженер будівельного управління зі спорудження шахти «Ново-Павлівська—Східна». У 1957 році — начальник будівельного управління зі спорудження Харківських комсомольських шахт № 1 і № 2 тресту «Краснолучшахтобуд» Ворошиловградської області. У 1957—1959 роках — головний інженер тресту «Свердловськшахтобуд» у місті Свердловську Луганської області. У 1959—1961 роках — заступник начальника технічного відділу, заступник головного інженера, головний інженер комбінату «Донбасантрацитшахтобуд» у місті Красному Лучі Луганської області. У 1961—1963 роках — начальник комбінату «Донбасантрацитшахтобуд» у місті Красному Лучі Луганської області. У 1963—1964 роках — заступник міністра будівництва Української РСР. У 1964—1975 роках — завідувач відділу будівництва і міського господарства ЦК КПУ. 12 травня 1975 — 1990 року — голова Державного комітету Української РСР у справах будівництва (Держбуду). З 1990 року — на пенсії. У 1990—1993 роках — президент Спілки цивільних інженерів України. З 1993 по лютий 2015 року — президент Академії будівництва України. Автор багатьох винаходів і патентів, публікацій, серед яких монографія ««Капитальное строительство в Украинской ССР» (1984), «Чернобыль - послеаварийная программа строительства» (1998), «Будівництво: видатні інженери України» (2000; усі – Київ). Нагороди
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||
