|
Зелений Шум«Зелений Шум» (також «Шум», «У Шума»,[1] «Плетений Шум»[2]) — українська народна веснянка, гра і танок-хоровод. Вважається, що пісня-гра «Шум» належить до найархаїчнішого пласту українського народного мистецтва[3]. ОписУ 1856 році хоровод «Шум» було описано українським етнографом Михайлом Максимовичем.[4][5] За Максимовичем, пісня починалася такими словами:[5]
При цьому дівчата ставали в два ключі (лінії), паралельно один за одним. Потім два ключі бігли разом вперед, а потім назад, співаючи сильним голосом, щодуху:[5]
Український етнограф Борис Грінченко писав, що пісню-танок «У Шума» дівчата співали на Великдень, узявшись за руки і бігаючи кружком по селу. При цьому, коли «шум» заплітали, то співали пісню:[1]
У книзі «Звичаї нашого народу» фольклорист Олекса Воропай описав інші варіанти танку та пісень спостережених на Чорноморщині. Дівчата, співаючи «Шум», завертали коло і пробігали під «аркою» рук останніх двох дівчат, а ті, пропустивши всіх, самі під своїми ж руками поверталися так, що їхні руки складалися навхрест. Таким чином, останні пари дівчат пробігали під руками наступних пар і ставали одна проти одної в дві лави, утворюючи при цьому зі своїх рук щось на зразок плоту. Заплітаючи такий «пліт» дівчата співали:
Потім на сплетені руки ставили босоноге кмітливе дитя років п'яти—шести. Дитя ходило по цьому живому «плоту чи містку», а хор співав варіації «Шум ходить по діброві, А Шумиха рибу ловить…». В міру того, як «Шум» рухався вперед по руках хоровідниць, залишені позаду пари дівчат перебігали наперед і знову сплітали зі своїх рук «місток». Таким чином «Шум» міг іти й іти далі. Так він звичайно рухався доти, доки не обійде навколо церкви.[6] За іншим описом цієї пісні-гри, гурт дітей береться за руки і стає півколом. Середня пара підносить з'єднані руки догори — це ворота. Крайні парами (один іде з одного, другий — з другого боку) пробігають у ворота. Коли доходить черга до середньої пари, то вона перекручується під своïми руками, і гра йде далі. Шум то заплітають, то розплітають.[2] Трактування суті «Шума»На думку історика Михайла Грушевського, «Шум» символізував розбуджену космічну енергію, а «всі жартовливі, пародійні рими, витіснивши первісний текст, з'явилися задля розваги і сміху значно пізніше, коли хоровід зійшов на просту забаву».[3][1] На думку деяких дослідників, слово «шум» у цій гаївці означає ліс (на що може вказувати, зокрема, те, що сербською ліс зветься «шума»),[7][8] а у пісні вбачають риси анімістичного світогляду.[8] В трактуванні Лідії Козар, «шум» у веснянці — це персоніфікований образ шуму першої весняної зелені.[1] Валерій Войтович вважав, що Шум — це ім'я давньослов'янського бога лісів[9]. Вплив на культуруВ обряді закликання Шуму вбачають коріння «шу́мок» — різновиду українських народних танкових пісень.[10] У 1863 році, під враженням від статті Максимовича з описом цієї української пісні, російський поет Микола Некрасов написав вірш «Зелений Шум» (рос. Зелёный Шум). Пейзажну частину цього віршу згодом було кілька разів покладено на музику.[11][4] У 2021 році виконання цієї веснянки гуртом «Go_A» було обрано для участі і пісенному конкурсі Євробачення від України.[8] Сучасні обробки
Пов'язані веснянкиГаївка «Шум» близька за своїм змістом із гаївкою «Жучок». Відмінність між танцями цих двох гаївок полягала лише у рухових елементах, які замість «мостових» виступали «воротарними» з елементами завивання огіркового огудиння.[7] Іншими «ключовими» хороводами (які дівчата водили довгою лінією) є також «Кривий танець», «Плетениця», «Роман-зілля» й «А ми просо сіяли».[14] Зокрема, «Кривий танець», на думку Олега Смоляка, мав ту саму обрядову функцію, що і «Шум» — ініціювання приходу весни та оживлення природи.[7] Примітки
Посилання
|