Звершхановський Фелікс Андрійович
Фелікс Андрійович Звершхановський (нар. 5 листопада 1943, станція Кайсацька, Кайсацький район, Сталінградська область (нині Палласовський район, Волгоградська область) — пом. 4 січня 2019, Тернопіль[1]) — український лікар-терапевт, доктор медичних наук, професор. ЖиттєписНародився в селі Кайсацьке Сталінградської області, що розташоване у межах українського історичного та культурного регіону Жовтий Клин. 1961 року поступив до Тернопільського державного медичного інституту. Наступного року змушений був перервати навчання через призов до армії. Пройшовши строкову службу, у 1965 році повертається до інституту, який закінчує 1970 року. Його однокусниками були, зокрема, Ярослав Боднар, згодом — професор, завідувач кафедри патологічної анатомії із секційним курсом і судової медицини Тернопільського національного медичного університету, Сюзанна Локай — професор кафедри терапії ТДМУ, Віктор Шідловський — професор кафедри загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією, Віталій Цимбалюк — академік НАМН України, президент Національної академії медичних наук України[2]. Після закінчення інституту впродовж 1970—1973 років працював лікарем-терапевтом в селищі Великий Глибочок Тернопільського району. У 1973 році перейшов до Чернівецького медичного інституту. У 1979 році повернувся до Тернопільського державного медичного інституту. Спочатку працював асистентом, згодом — доцентом кафедри терапії і сімейної медицини факультету післядипломної освіти. З 1991 по 1995 рік працював на посаді професора кафедри пропедевтики. У 1996 році обраний професором кафедри терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти. Тривалий курирував терапевтичну службу залізничної лікарні станції Тернопіль. У 1979 році отримав науковий ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Деякі показники біохімії жовчі при хронічному холецистогепатиті». У 1989 році захистив докторську дисертацію на тему «Вільно-радикальне окислення ліпідів та антиоксидантна система при гостро-дуоденальних виразкуваннях». У 1991 році отримав вчене звання професора. Був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Супрамед» в Тернополі[3]. Наукова, громадська та педагогічна діяльністьНаукова діяльність присвячена дослідженню зовнішньої секреторної функції печінки, ролі перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи в патогенезі виразкової хвороби, проблеми лікування внутрішніх органів у працівників залізниці. Лектор та спікер провідних програм з пульмонології. Автор понад 165 статей та наукових доповідей, 7 декларативних патентіа на винаходи та 35 раціоналізаторських пропозицій. Праці
Нагороди
Примітки
Джерела
Література
Посилання
|