Залізна планета

Планета Кеплер-10b очима художника. Має вищу середню густину ніж залізо.

Залізна планета — теоретичний різновид екзопланет земного типу, які складаються передусім з насиченого залізом ядра з наступним тонким шаром мантії, або без мантії. Найбільшим астрономічним тілом цього типу в Сонячній системі є Меркурій, але можливо існують більші екзопланети.

Походження

Очікувані розміри планет типу Надземля, в залежності від їх маси і хімічного складу[1]. Приклади таких планет: Планета-океан; Залізна планета, Вуглецева планета.

thumb Меркурій є найбільш наближеним до цього типу планет в Сонячній системі.

Залізні планети можуть бути залишками звичайних метало- силікатних планет земного типу, які в результаті грандіозних зіткнень втратили мантію. Поточні моделі формування планет передбачають, що залізні планети можуть формуватися на ближніх орбітах або в околицях масивних зірок, чий протопланетний диск складається, мабуть, з матеріалу багатого залізом.[2]

Особливості

Залізні планети менше за розміром і мають більшу густину, ніж інші типи планет порівнянної маси.[3] У таких планет можливо немає тектоніки плит, а також істотного сильного магнітного поля, оскільки вони швидко охолоджуються після формування.

Виявлені планети цього класу

  • Планета Кеплер-10b відкрита 10 січня 2011 року, можливо належить до цього класу. Діаметр відкритої планети більше Землі в 1,4 раза, а маса — в 4,5 раза. Виходячи з цього, середня щільність планети 8,8 г/см³, що більше щільності заліза (7,874 г/см³)

Див. також

Примітки

  1. ↑ Scientists Model a Cornucopia of Earth-sized Planets (англійською) . Архів оригіналу за 23 листопада 2011. Процитовано 7 грудня 2011.
  2. ↑ «Characteristics of Terrestrial Planets» by John Chambers, from «The Great Planet Debate: Science as Process», August 14-16, 2008, The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory Kossiakoff Center, Laurel, MD. http://gpd.jhuapl.edu/abstracts/abstractFiles/chambers_abstract.pdf [Архівовано 2011-08-17 у Wayback Machine.]
  3. ↑ All Planets Possible. Архів оригіналу за 11 червня 2012. Процитовано 7 грудня 2011.