|
Закон суперечності
Зако́н супере́чності (лат. lex contradictionis) або при́нцип супере́чності (лат. principium contradictionis) — один із чотирьох основних законів формальної (традиційної) логіки, який можна висловити так:
У математичній логіці закон суперечності також є одним з основних та має такий вигляд: тобто, водночас не можуть бути істинними висловлювання A та протилежне A. Аналізуючи сутність закону суперечності, слід підкреслити, що у природі, суспільстві і мисленні існують суперечності. Суперечність — філософська категорія, яка виражає внутрішнє джерело будь-якого розвитку, руху, змін, перехід до новї якості. Закон суперечності був сформульований Аристотелем. Закон суперечності не вирішує, яке з двох суджень є хибним. Це встановлює конкретна наука і практика. Він говорить лише те, що з двох суджень, з яких одне заперечує те, що стверджує в другому, одне неодмінно хибне. Закон суперечності також не вирішує, чи є друге твердження істинним чи хибним. Згідно з відомими висновками за логічним квадратом цей закон можна сформулювати і так: два протилежні судження, як і два суперечні, не можуть бути одночасно істинними. Істинність одного з протилежних суджень зобов’язує нас визнати друге судження хибним. Але встановлення одного з протилежних суджень не в усіх випадках призводить до визнання істинним другого. Це пояснюється різним характером суперечних суджень.  Закон суперечності поширюється на всі протилежні судження. Об’єктивною основою закону суперечності є те, що той самий предмет не може одночасно мати і не мати одну й ту саму властивість. Як і будь-який формально-логічний закон, закон суперечності застосовується тільки до таких суджень, у яких ідеться про один і той самий предмет, в один і той самий час і в тому самому відношенні. Цей закон не застосовується до несуперечних суджень, в яких ідеться про різні предмети або різні ознаки одного предмета. Закон суперечності не діє, якщо в судженні ідеться про один предмет, але у різний час. Також закон не застосовується у випадках, коли в судженнях предмет думки береться у різних відношеннях. Закон суперечності, як і закон тотожності, відображає якісну визначеність предметів: якщо предмет має певну ознаку, то не може у той самий час не мати її. Дотримання вимог закону суперечності є необхідною умовою пізнання суперечностей, існуючих у дійсності, оскільки тільки несуперечливе мислення може правильно відобразити об’єктивні суперечності. Формально-логічних суперечностей не повинно бути у жодному міркуванні, у жодній науковій системі. Вони є неприпустимими також у висновках суду та слідства. Суперечливі судження руйнують міркування. Виявлення суперечностей у наявних теоріях - необхідна умова їх удосконалення. Див. також
Джерела та література
Посилання
|
