Закон заголовків Бетеріджа — назва для приказки, що стверджує: «Відповіддю на будь-який заголовок, що закінчується на знак питання, може бути слово ні». Названий на честь Яна Бетеріджа, британського журналіста,[1][2] хоча сам принцип давніший. Подібно до схожих законів (напр., закон Мерфі), розуміється як гумористична приказка, а не завжди істинне правило.
Історія виникнення
Максима називалася різними іменами та приводилася у текстах з 1991 року, коли в опублікованій компіляції законів Мерфі її навели під назвою «Закон Девіса» (хоча невідомо, хто такий Девіс).[3][4] Також вислів називали «журналістським принципом»[5] і у 2007 посилалися на нього як «старий трюїзм серед журналістів».[6]
Ім'я Яна Бетеріджа вислів набув після того, як журналіст обміркував поняття у лютневій статті 2009 року, яка розглядала попередню статтю видання TechCrunch під оригінальним заголовком: «Did Last.fm Just Hand Over User Listening Data To the RIAA?» (пер. «Чи передав сервіс Last.fm дані користувачів RIAA?»):[7]
Стаття є гарною демонстрацією максими, яка стверджує, що відповіддю на будь-який заголовок, котрий закінчується на знак питання, може бути слово «ні». Причиною використання журналістами цього стилю заголовків є розуміння повної нісенітниці у змісті статті та відсутності фактів, джерел для її підтвердження при бажанні опублікувати матеріал.[1]
Поза журналістикою
У царині фізики елементарних частинок поняття відоме під назвою Правило Хінчкліфа,[8] на честь фізика Яна Хінчкліфа, котрий стверджував, що у дослідницькій праці з заголовком у формі запитання «так-ні» відповідь має бути «ні».[9] Цей вислів спародіювали в опублікованій під псевдонімом статті 1988 року: «Is Hinchliffe's Rule True?» (пер. «Чи вірне правило Хінчкліфа?»).[10]
Тим не менш, як мінімум одна стаття доводила, що «закон» не можна застосовувати до дослідницької літератури.[11]
Див. також
Примітки
Посилання