|
Закон України «Про медіа»
Закон України «Про медіа» — Закон України, що регулює діяльність у сфері медіа. Закон визначає правові засади діяльності в Україні суб'єктів медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду. Закон є одним з «євроінтеграційних» законопроєктів, прийняття яких сприяє виконанню рекомендацій Єврокомісії щодо подальшої перспективи членства України в Європейському Союзі[1]. ЗмістЗакон складається з 126 статей у десяти розділах:
Закон уносить зміни до 78 інших актів, визнає нечинним 6 законів і 3 постанови. 10 грудня 2022 року медіагрупа «1+1 media» поширила заяву з проханням завершити реформування законодавства у сфері медіа й ухвалити новий Закон «Про медіа». Зазначається, що сучасний Закон «Про телебачення і радіомовлення» не відповідає рівню технологічного розвитку українських медіа. Законопроєкт є актуальним в умовах повномасштабної війни РФ проти України. Він пропонує регулювання порядку діяльності Нацради та медіа під час агресії, визначає зміст інформації, пов'язаної зі збройною агресією, яку забороняється поширювати[2]. Документ замінює собою закони «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації» та «Про інформаційні агентства» та значно розширює повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Нацрада отримала право скасовувати реєстрацію та припиняти вихід медіа за значні порушення (здебільшого в судовому порядку): наприклад, за надання недостовірної інформації про власників та кінцевих бенефіціарів, поширення дискримінаційних матеріалів, пропаганду наркотиків, позитивне висвітлення агресії проти України чи внутрішньої політики країни-агресора, демонстрацію нацистської чи комуністичної символіки або заборонених російських фільмів. Зареєстровані інтернет-видання Нацрада зможе заблокувати, звернувшись до суду після четвертого грубого порушення протягом місяця, а незареєстровані — самостійно без рішення суду, але тільки після п'ятого порушення і лише на 14 днів[3]. Закон запроваджує, зокрема, такі нові для українського законодавства поняття: аудіовізуальне медіа, багатоканальна електронна комунікаційна мережа, європейська студія-виробник, європейський продукт, користувацьке відео, медіаграмотність, медіа, національний продукт, незалежна студія-виробник, онлайн-медіа, пакет телеканалів та радіоканалів, платформа спільного доступу до відео, платформа спільного доступу до інформації, пошукова система, система умовного доступу, універсальний медіа-сервіс, формат. Основною фундаментальною зміною є відхід від поняття «засіб масової інформації», яке вважається пережитком радянської доби і перехід до використання поняття медіа. Аналогічна ситуація з терміном «передача», що прийшло з часів перших телеефірів: воно змінене на програма, що відповідає англомовному відповіднику program. Див. також
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
