Закон України «Про виконавче провадження» — закон, який визначає порядок і умови примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Закон розроблений Радою з питань судової реформи у парі з Законом «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»[1]. Вони передбачають кардинальне реформування системи примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, що є частиною Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів[2].
Закон замінив попередній, що діяв з 1999 року.
Структура
Закон складається з 78 статей у 12 розділах, а також розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення»:
- Розділ I. Загальні положення
- Розділ II. Строки у виконавчому провадженні
- Розділ III. Учасники виконавчого провадження
- Розділ IV. Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження
- Розділ V. Фінансування виконавчого провадження
- Розділ VI. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум
- Розділ VII. Порядок звернення стягнення на майно боржника
- Розділ VIII. Виконання рішень немайнового характеру
- Розділ IX. Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника
- Розділ X. Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби
- Розділ XI. Відповідальність у виконавчому провадженні
- Розділ XII. Виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб. Виконання рішень іноземних судів
- Розділ XIII. Прикінцеві та перехідні положення.
Новації
Для забезпечення ефективності виконавчого провадження, своєчасного та повного виконання рішень законом, зокрема:
- розширено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню;
- передбачено формування відкритого Єдиного реєстру боржників;
- запроваджено автоматизацію процедур виконання рішень шляхом електронної реєстрації документів, повного фіксування процесуальних рішень та виконавчих дій в автоматизованій системі;
- оптимізовано строки проведення виконавчих дій;
- передбачено посилення відповідальності боржника у виконавчому провадженні, істотне підвищення розмірів штрафів, що накладаються виконавцем;
- модернізовано механізм адміністрування авансового внеску та виконавчого збору;
- запроваджено можливість реалізації арештованого майна шляхом його продажу на електронних торгах тощо[3].
Законом від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до Закону були внесені суттєві зміни, пов'язані з реформою процесуального права. Зокрема, щодо Єдиного державного реєстру виконавчих документів та Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи[4].
Див. також
Примітки
Посилання
