Батько трьох дітей. Перша дружина - Зайченко Віра Петрівна. Друга дружина — відома українська дизайнерка Олеся Теліженко, тесть — український скульптор Теліженко Микола Матвійович.
Помер 11 липня 2011 р. у м. Київ на 48-у році життя. Причина - відірвався тромб. Перед цим лікувався від онкологічного захворювання. пережив кілька операцій[1].
13 липня 2011 р. відбулося поховання Руслана Зайченка на міському цвинтарі Черкас.
18 липня 1995 р. — учасник поховання Патріарха України-Руси Володимира Романюка.
Учасник протестного голодування проти незаконної заборони УНА-УНСО.
Багаторічний голова Черкаської обласної організації УНА (УНА-УНСО), останні роки — глава виконкому партії УНА.
Один із керівників акції «Україна без Кучми» на Черкащині, координатор охорони наметового містечка в Києві. Відбував покарання за сфабрикованою справою «9 березня»[2]. Рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи у вересні 2003 р. визнаний політв'язнем.
2004 р. — координатор походу сумських студентів на Київ, один із організаторів громадянської компанії «Пора!». Керівник охоронних підрозділів Помаранчевої революції.