Задемидко Олександр Миколайович

Задемидко Олександр Миколайович
Народився22 квітня 1908(1908-04-22)
Селезньовський рудник Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії, тепер місто Перевальськ Луганської області
Помер17 жовтня 2001(2001-10-17) (93 роки)
місто Москва
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Alma materДВНЗ ДонНТУ
Знання мовросійська
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
НагородиОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Дружби народів Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Задемидко.

Олександр Миколайович Задемидко (нар. 22 квітня 1908(19080422), Селезньовський рудник Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії, тепер місто Перевальськ Луганської області — 17 жовтня 2001, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр вугільної промисловості СРСР (1955—1957). Депутат Верховної Ради СРСР 2 і 5-го скликань. Член ЦК КПРС у 1956—1961 р.

Життєпис

Народився 9 (22 квітня) 1908 року у родині робітника. У 1921—1927 роках — розсильний, котлочист, прибиральник породи, лампонос, кріпильник шахти № 1 Селезньовського рудника (міста Паризька Комуна) на Луганщині.

У 1927—1930 роках — студент робітничого факультету, а у 1930—1935 роках — студент Донецького гірничого інституту, який закінчив у 1935 році та здобув фах гірничого інженера.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1935—1937 роках — начальник дільниці, помічник головного інженера шахти № 3 міста Прокоп'євськ (тепер Кемеровська область). У 1937—1938 роках — помічник головного інженера комбінату «Кузбасвугілля». У 1938 році — керуючий вугільного тресту в місті Прокоп'євську. У 1938—1939 роках — головний інженер шахти «Північна» комбінату «Кузбасвугілля» в місті Кемерово.

У 1939—1940 роках — на керівній господарській роботі в Народному комісаріаті вугільної промисловості СРСР: головний інженер Головного управління вугільної промисловості Кавказу і Сходу; головний інженер Головного управління вугільної промисловості Донбасу.

У 1940—1942 роках — начальник комбінату «Кузбасвугілля». У 1942—1943 роках — керуючий тресту «Осинникивугілля» Кемеровської області. У 1943—1945 роках — начальник комбінату «Кузбасвугілля».

У 1945 році — уповноважений Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР при штабі тилу 1-го Українського фронту.

У 1945—1946 роках — начальник комбінату «Сталінвугілля» УРСР.

У січні — березні 1946 року — народний комісар по будівництву паливних підприємств СРСР. У березні 1946 — грудні 1948 року — міністр будівництва паливних підприємств СРСР.

У грудні 1948 — липні 1954 року — заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У липні 1954 — січні 1955 року — голова Комітету по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляді (Держгіртехнагляд) СРСР.

У січні — березні 1955 року — заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У березні 1955 — травні 1957 року — міністр вугільної промисловості СРСР.

У 1957—1960 роках — голова Ради народного господарства Кемеровського економічного адміністративного району.

У серпні 1960 — вересні 1962 року — заступник начальника, начальник відділу з питань діяльності радянської частини постійних комісій Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) Держплану СРСР.

У вересні 1962 — лютому 1967 року — завідувач відділом радянської частини постійних комісій апарату постійного представництва СРСР в РЕВ.

У лютому 1967 — жовтні 1987 року — заступник постійного представника СРСР в РЕВ.

З жовтня 1987 року — персональний пенсіонер союзного значення. Похований у Москві на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди та звання

Джерела