Завгородній Юрій Степанович

Завгородній Юрій Степанович
Народився14 липня 1940(1940-07-14)
Семенівка
Помер30 серпня 2012(2012-08-30) (72 роки)
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Діяльністьпоет
прозаїк
перекладач
Alma materПридніпровська державна академія будівництва та архітектури
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Завгородній.

Юрій Степанович Завгородній (*14 липня 1940(19400714), село Семенівка, Криничанський район, Дніпропетровська область — †30 серпня 2012) — український поет, прозаїк, перекладач. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

Життєпис

Дитячі й шкільні роки минули в російській глибинці «на землях давніх вольностей Господина Великого Новгорода».

Закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут (1962), професійний інженер-будівельник.

Після публікації добірки Юрія Завгороднього в альманасі «Вітрила-69» і до 1989 року твори Юрія Завгороднього не приймалися в Україні до друку, він виїхав з України. В ці роки він працював на будівництві електростанцій у Латвії та на Крайній Півночі в Росії. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС — з 1989 року займався післяаварійними роботами у самому серці Чорнобильської зони. Працював начальником управління в Міненерго України.

Творчість

Друкуватися почав у студентській багатотиражці з 1958. 1959-го поетична добірка опублікована у дніпропетровській обласній молодіжній газеті «Прапор юності». З 1969, після добірки в альманасі «Вітрила-69» і до 1989 твори Юрія Завгороднього не приймалися в Україні до друку з політичних міркувань тодішнього режиму. В Латвії захопився перекладами з латвійських поетів, які час від часу з'являлися в Україні друком у часописах або в поетичних альманахах.

Автор поетичних книжок:

  • «Тече між пальцями пісок» (1993, «Український письменник»),
  • «Поміж вчора і завтра» (1994, «Український письменник», «Вир»),
  • «На часі проща» (1995, «Український письменник»),
  • «Прочинене в часі вічко» (1996, «Український письменник»),
  • «На зламі часів» (1998, «Живиця»),
  • «Не в'яне полум'я свічі» (2000, «Дніпро»),
  • «Озирнутися перед порогом» (2002, «Гранослов»),
  • «Правда і віра» (2004, «Неопалима купина»),
  • «На круги своя» (2007, «Задруга»),
  • «Попелище дикого степу» (2009, «Задруга»)[1],
  • «Ми водили козу…» (2012, ПВД "Твердиня)

Автор прозових книжок:

  • «Злам» — роман в новелах (Двічі: 1999, «Живиця»; 2001, «Кальварія»);
  • «За що?..» — пригодницький роман із циклу «Ошукані шукачі скарбів» (2003, «Юніверс»),
  • «Йду проти себе» — роман в новелах (2004, «Кальварія»),
  • "Задовгий день «Ч» — роман-спогад про наслідки Чорнобильської катастрофи (2005, «Кальварія»).
  • «Відлуння зі схрону» — пригодницький роман із циклу «Ошукані шукачі скарбів», в журналі «Сучасність» (2006)
  • «Не заглядай до прірви» — пригодницький роман із циклу «Ошукані шукачі скарбів», в журналі «Сучасність» (2007)
  • «Остання справа Втікача» — пригодницький роман із циклу «Ошукані шукачі скарбів»
  • «Дим димок» — детективна повість (2012),
  • «Етноглобалізм (чи легко сьогодні почуватися українцем?» — книжка есеїстики (2012, ПВД "Твердиня)

У Польщі вийшли друком дві книжки Юрія Завгороднього у перекладі Казімежа Бурната:

  • Pogwar dzikiego stepu, Wrocław: Wydawnictwo Eurosystem, 2009, 88 сторінок, ISBN 978-83-61348-14-6 («Попелище дикого степу»)
  • Przecieka piasek między palcami, Wrocław: Wydawnictwo Eurosystem, 2012, Випуск 3 з серії Seria Wydawnicza Międzynarodowej Galicyjskiej Jesieni Literackiej «Gwiazdozbiory Jesieni», 88 сторінок, ISBN 978-83-61348-64-1 («Тече між пальцями пісок»).

В перекладі Юрія Завгороднього з латиської вийшли:

  • збірка поезій Кнутса Скуєнієкса «Насіння в снігу» (1994, «Український письменник»),
  • 50 поетів Латвії в авторській антолоґії «З латвійського берега» (1999, Поліграфічний центр КДУ ім. Тараса Шевченка),
  • біографчний роман-есей Яніса Петерса «Раймондс Паулс» (2005, «Кальварія»);

В перекладі Юрія Завгороднього з польської вийшли:

  • поетичні збірки А. Грабовського «А той віршик про те», «В калейдоскопі»
  • поетична збірка Казімежа Бурната «Вивернути час на ліву сторону» (2008, «Задруга»)
  • роман А. Дячинського «Отих, позабутих, згадайте хоч словом»

В різних часописах друкувалися переклади окремих авторів з білоруської, латиської, польської та словацької мов.

Вірші та короткі прозові речі друкувалися: в Бельгії, Білорусі, Латвії, Литві, Македонії, Німеччині, Польщі, Росії, Словаччині, Франції.

Пам'ять

Польський поет Казімеж Бурнат присвятив пам'яті Юрія Завгороднього вірш «Безмежний Всесвіт».[2]

Відзнаки

Лауреат літературних премій Павла Тичини (2002), Володимира Сосюри (1993) та Олеся Гончара (2007), міжнародної премії імені Івана Кошелівця (2003).

Латвійською республікою відзначений за особистий вклад в народну дипломатію (2000) та за перекладацьку діяльність (2008).

Кавалер Ордена Латвійської республіки «Хрест Визнання» (2008).

Примітки

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Поезія Казімежа Бурната у перекладі на українську. Мистецький портал «Жінка–УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015. «Безмежний Всесвіт», з польської переклав Володимир Гарматюк.

Посилання

Література