|
Заброцький Вадим Йосипович
Вади́м Йо́сипович Забро́цький (17 червня 1979, Житомир, Українська РСР — 13 травня 2014, Маячка, Слов'янський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, майор (посмертно) Збройних сил України. ЖиттєписЗакінчив Житомирську загальноосвітню школу № 22, потім професійно-технічний заклад, але завжди мріяв бути військовим, як старший брат-десантник. 2001 року закінчив Харківський інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». 2007 року брав участь у миротворчій місії в Косові. Заступник начальника штабу 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир). Загинув у бою з російськими терористами 13 травня 2014 року під час виконання бойового завдання. Бій під КраматорськомО 12:30 на мосту біля дамби на околиці села Маячка (на той час — Октябрське) Слов'янського району, що за 20 км від Краматорська, під час супроводження на блокпости розрахунків 82-мм мінометів та продовольства військову колону обстріляли терористи з гранатометів та стрілецької зброї. Першим ударом підбито головний БТР-80, який уже заїхав на міст. Терористи поцілили з РПГ у двигун другого БТРа, один з автомобілів ГАЗ-66 повністю згорів. У бою при відбитті нападу загинуло 5 десантників — капітан Вадим Заброцький, старший лейтенант Віталій Дульчик, молодший сержант Віталій Рудий, молодший сержант Сергій Хрущ, старший солдат Олександр Якимов. Сержант Олег Славіцький помер від тяжких поранень у гелікоптері під час медичної евакуації[1][2], 8 поранені та контужені (серед них — капітан Володимир Бехтер, знаходився у другому БТРі з кінця колони, старший солдат Денис Білявський, молодший сержант Тарас Ткаліч)[3]. Бій тривав протягом години. Після «зачистки» території на місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від гранатометів РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень» та гільзи від снайперських гвинтівок. Переміщувалися бойовики кількома мікроавтобусами та легковими автомобілями[4][5]. Кілька терористів під час бою також зазнали поранень, про що свідчать сліди крові та рештки бронежилетів. За даними Міноборони України, нападники втратили щонайменше 5 бійців: один загинув, 4 важко поранені та перебувають у першій міській лікарні у Слов'янську[6]. 16 і 17 травня в Житомирі прощалися із загиблими десантниками, близько 2000 житомирців відвідали військову частину, щоб вшанувати пам'ять героїв, в області оголосили триденну жалобу. Вадима Заброцького поховали в селі Світин Житомирського району[7]. Вдома залишилися дружина Юлія та двоє дочок — Анна і Анастасія, 2004 і 2005 років народження. Нагороди20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Вшанування пам'яті22 травня 2015 року на фасаді будівлі Житомирської ЗОШ I—III ступенів № 22 ім. В. М. Кавуна встановлено меморіальшу дошку на честь загиблого випускника школа Вадима Заброцького[8]. У Житомирі є вулиця Майора Заброцького. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
