Жук-носоріг європейський

? Жук-носоріг європейський
Жук-носоріг європейський (Oryctes nasicornis (Linnaeus, 1758)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Твердокрилі (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Родина: Пластинчастовусі (Scarabaeidae Latreille, 1802) Рід: Oryctes Вид: Жук-носоріг європейський
Біноміальна назва
Oryctes nasicornis (Linnaeus, 1758)
Посилання
Вікісховище: Oryctes nasicornis Віківиди: Oryctes nasicornis EOL: 982103 NCBI: 465150 Fossilworks: 292580

Жук-носоріг звичайний (Oryctes nasicornis) — жук, що належить до родини Пластинчастовусі (Scarabaeidae).

Опис

Один з великих і своєрідних жуків європейської фауни у родині Пластинчастовусі (Scarabaeidae). Довжина тіла 25-43 мм. Тіло жука довгасте, опукле, широке; жук блискучий, темно-бурочервоного кольору, низ і стегна значно світліше, жовтувато-червоно-бурого кольору. Голова невелика. У самця більшу частину голови займає ріг, у самиці ріг маленький. Надкрила довгасті, опуклі, з добре розвиненими плечовими бурами. Груди в густих невеликих крапках і густих бурих волосках. Передні гомілки широкі, на кінці із зубцями, копальні. Жуки летять уночі на світло. Жуки не харчуються, у них відсутній ротовий апарат.

Поширення

Європа, Північна Африка, Близький Схід (Передкавказзя, Кавказ, Північно-Східна Туреччина, Північно-Східний Іран). Природний ареал виду охоплює зону широколистяних лісів і лісостеп Європи. Здатність жука розвиватися в місцях скупчення органіки, що не промерзає, — купах перепрілого гною, компоста, — дозволила виду проникнути північніше від основної частини природного ареалу.

В Україні відомий з усієї території, переважно номінативний підвид[1].

Місце проживання

Зволожені ліси, долини, залишки деревної рослинності — опале листя, гнилі пні, гній, компостні купи. Жуки активні з кінця червня по кінець липня у вечірні й нічні години. Удень жуки малоактивні, ховаються.

Чисельність

Нечисленний вид ряду твердокрилих.

Підвиди

Виділяють до 19 підвидів через вкрай високу поліморфність виду, проте не всі ентомологи підтримують таке розділення.[1]

Закавказький носоріг (Oryctes nasicornis latipennis (Motsch)) Поширення — Передкавказзя, Кавказ, Північно-Східна Туреччина, Північно-Східний Іран. У Дагестані в низинні й у передгірних внутрішньо-гірських районах, у гори йде невисоко.

Розвиток

Самиці відкладають яйця в порохнявих пнях різних листяних порід, городніх компостах, у купах обпилювань тощо. З яєць личинки виходять улітку й мають типовий для родини зовнішній вигляд, часом досягаючи довжини в 12 см. Стадія личинки триває 3-4 роки. Личинки наприкінці свого розвитку забираються в прошарок на границі ґрунту й живильного субстрату. Стадія лялечки — 2 тижні.

Примітки

1. В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)

Галерея

• 
  Самець жука-носорога
• 
  Самець жука-носорога
• 
  Личинки жука-носорога
• 
  ♀
• 

Література

• Gefaehrdete und seltene Wirbellose Lettlands. Teil І. Oryctes nasicornis (L., 1758) (Insecta Coleoptera: Scarabaeidae). — Latvijas entomologs 38: 70-75

Посилання

• Фотографії: Звичайний жук-носоріг і його личинка [Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Сканографии: Звичайний носоріг [Архівовано 1 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Паустовський К. Г. «Пригоди жука-носорога» [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.]
• Ігор Куберский — «Жук-носоріг» — розповідь [Архівовано 30 грудня 2009 у Wayback Machine.]