Жорж Бернанос
Жорж Бернано́с (фр. Georges Bernanos; 20 лютого 1888, Париж — 5 липня 1948, Нейї-сюр-Сен) — французький письменник, один з провідних представників католицької традиції у французькій літературі XX століття. Учасник Першої світової війни. Будучи римським католиком і монархістом[4], він виступав завзятим супротивником буржуазного мислення, яке, на його думку, привело до падіння Франції у 1940 році. ЖиттєписЖорж Бернанос народився у Парижі 20 лютого 1888 року в сім'ї ремісника-шпалерника і селянки. Виріс на північному сході Франції, у провінції Артуа. Здобув освіту в кількох католицьких паризьких коледжах та провінції, а потім в Сорбонні, на філологічному і юридичному факультетах. В молодості Бернанос належав до традиціоналістського монархічного руху «Аксьон франсез», працював журналістом. Після участі у Першій світовій війні вийшов з «Аксьон франсез», став страховим агентом. До цього періоду відноситься його перший літературний успіх — роман «Під сонцем сатани» (1926). З того часу Бернанос повністю присвячує себе літературній творчості. Подорожуючи по Франції, він пише ще декілька романів і книгу політичних памфлетів «Великий страх добромисних» (1931). У 1934–1937 роках жив на Мальорці, де створив свій найвідоміший, удостоєний премії Французької академії, роман «Щоденник сільського священика» (1936), а також повість «Нова історія Мушетти» (1937). Спочатку Жорж Бернанос був близький до франкістів, потім перейшов на республіканську сторону. 1938–1945 роки провів в еміграції у Бразилії, у своїх друкованих виступах підтримував французький Опір. Після війни на запрошення Де Голля повернувся до Франції, але відмовився від запропонованих йому високих офіційних посад й останні роки життя прожив в Тунісі. ТвориРомани
Есе та виступи
ЛистуванняЕкранізації
Українські переклади
Література
ПриміткиПосилання
|