|
Жозеф Жоффр
Жозеф Жак Сезер Жоффр (фр. Joseph Jacques Césaire Joffre; 12 січня 1852 — 3 січня 1931) — французький воєначальник, головнокомандувач французької армії (1914—1916), генералісимус, маршал Франції (1916). Один з основних полководців у Першій світовій війні. Найбільш відомий за перегрупування відступаючої армії союзників для подальшої перемоги над німцями і за стратегічно важливу Битву на Марні в 1914 р. У нього було популярне прізвисько Татко Жоффр. БіографіяЖоффр народився в Ривальті, у регіоні Лангедок-Русійон, в сім'ї власника виноградників. Він поступив в Політехнічну школу в 1870 і став кадровим офіцером. Він вперше побачив активну війну під час Облоги Парижа в Французько-прусській війні, однак провів чималу частину служби в колоніях як військовий інженер, відслуживши з відзнакою у Цзилунській кампанії під час Франко-китайської війни (серпень 1884 — квітень 1885). Він повернувся до Франції і став головонокомандуючим Французької армії (1911), після того як Жозеф Галлієні покинув цей пост. З відродженням армії й чисткою від настроєних тільки на оборону на офіцерів[3] він прийняв стратегію, розроблену Фердинандом Фошем, і відому як План XVII. Жоффр був обраний в командування, попри те, що ні разу не командував армією, навіть на папері, і «не мав уявлення про роботу Генерального Штабу»[4]. На початку війни, французький план зіткнувся з німецьким Планом Шліффена, значною мірою розроблений як контрплан. Жоффр допоміг врятувати ситуацію з допомогою відступу і контратаки в першій битві на Марні. Він об'єднав 9-ту і 10-ту французькі армії у французьку 6-ту армію у двотижневий термін, перш ніж передати їх Жозефу Галлієні в першій битві на Марні. Його основний позитивний внесок, який допоміг виграти битву: 1) його спокій і розсудливість, не зважаючи на тиск, добре продумані дії 2) безжальне звільнення невдалих генералів влітку 1914 (трьох армійських командирів, десять командирів корпусів, тридцять вісім дивізійних командирів[5], заміна їх на таких людей, як Фош, Франше д'Еспрей і — молодших на цьому етапі — Петена і Нівеля) і 3) його видатні логістичні здібності застосовані до переміщень дивізій французької піхоти і постачання артилерійських боєприпасів під час і після відступу французьких військ в липні 1914 року. Після величезних втрат під час французького наступу в Артуа і Шампані в 1915 році, і після подальших втрат під Верденом в 1916 році, політична позиція Жоффра ослабла. На початку 1916 року він попросив британського головнокомандувача Дугласа Хейга замовити добре слівце перед британським послом в Парижі (лордом Берті), щоб він мав можливість повернутись у французький парламент[6]. Хейг хотів відкласти англо-французький наступ на Соммі до 15 серпня щоб провести більше тренувань і зібрати більше артилерії. Однак коли він сказав про це Жоффру, той прокричав у відповідь, що «Французька армія перестане існувати до цього часу». Британія не погодилась на вимоги Франції щодо об'єднаного наступу з плацдарму Салоніка. В результаті — можливо під впливом доповідей французьких військ з-під Вердена — Хейг погодився атакувати на початку липня. Це було якраз вчасно, як потім виявилося, Петен (командувач під Верденом) попереджав французький уряд, що «гра закінчена», якщо Британія не нападе[7]. Після битви,13 грудня 1916-го року, Жоффр був замінений генералом Робертом Нівелем[3]. Зберігаючи популярність, Жоффр став Маршалом Франції, першою людиною, що отримала це звання в Третій Республіці, але його роль була лиш трохи більшою, ніж церемоніальна[3].  Після катастрофічних поразок союзників Франції — Румунії, Жоффр став головою французької воєнної місії в Румунії, що мала за мету реформувати румунську армію. Він провів першу частину 1917 року там. В липні цього ж року його призначили головою воєнної місії в Америці. Жоффр вийшов на пенсію в 1919 році і став членом Французької Академії. Він помер 3 січня 1931 року в Парижі і був похований у своєму маєтку в Лувесьєнні. Його мемуари у двох томах опубліковані посмертно в 1932 році. Почесті
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
