|
Життя як диво
«Життя́ як ди́во» (серб. Живот је чудо) — художній фільм спільного виробництва Сербії і Чорногорії та Франції 2004 року. Режисер і продюсер — Емир Кустуриця. СюжетБоснія. 1992 рік. Лука — дивакуватий інженер, який залишив рідний Белград заради маленького містечка. Він одержимий ідеєю побудувати залізницю, що сполучає Сербію та Боснію. Дружина Луки — оперна співачка Ядранка — страждає від душевної хвороби, син Мілош хоче з місцевої футбольної команди перебратися до столичного «Партизана». Тим часом, в Югославії відбуваються значні політичні зміни. Ці зміни позначаються і на житті маленького містечка. Під час полювання на ведмедя кілер вбив мера міста — ненажеру, бабія, але людину, не позбавленої певних позитивних якостей. По залізниці Луки в місто прибувають нові господарі, які побудували свою кар'єру на торгівлі наркотиками. Прийшла звістка, що Мілоша забирають в армію. Одночасно з цим йому повідомляють, що його чекають в «Партизані». Під час свята, присвяченого купівлі нового локомотива, проводам Мілоша та представленням нового мера міста, дружина Луки втекла з угорцем-мультиінструменталістом. У той же день капітану Алексичу сказали, що почалась війна. Капітан Алексич — це відданий батьківщині офіцер, який усвідомлює всю безглуздість війни, що почалася. Незабаром Лука дізнався, що його син потрапив у полон. Лука рветься в бій, на місце Мілоша, але капітан Алексич його не пускає. Через деякий час приятель Мілоша запропонував йому забрати собі полонену дівчину-боснійку, щоб згодом обміняти її на Мілоша. Лука погодився, і полонена дівчина на ім'я Сабаха поселилась у нього в будинку. Між ними виникли близькі стосунки. Незабаром повернулась дружина Луки — Ядранка. Лука та Сабаха збираються бігти за кордон, але біля річки Дрини Сабаху поранили боснійські партизани. Шлях в єдиний на всю округу госпіталь при військовій частині виявляється вкрай довгим. Але Сабаха, втративши багато крові, вижила. Несподівано для закоханих з'ясувалось, що Сабаха включена в списки на обмін між учасниками конфлікту. Проти волі самої Сабахи її обміняли, тим самим розлучаючи з Лукою. Повернувся додому й Мілош. Війна закінчилась. Сім'я повернулась у свій будинок біля залізничної станції. Лука відчуває, що не зможе так жити, і намагається вчинити самогубство — лягає на рейки біля одного з тунелів, але між ним і поїздом встає ослиця, яка періодично виникає у фільмі як символ безнадійної любові. Останній кадр фільму символічний: Лука і Сабаха, осідлавши ослицю, біжать від усього того, що заважає їх любові.
В ролях
Знімальна група
Художня цінністьЯк і в багатьох інших своїх фільмах, Кустуриця висловив антивоєнну позицію, неприязно відгукнувшись про сепаратистів, які розв'язали Югославську війну, і про ООН, але, як завжди, не втратив оптимізму та життєрадісності. «Життя як диво» був номінований на «Золоту пальмову гілку», але критики зустріли цей фільм досить стримано, на відміну від попередніх фільмів Кустуриці. Режисера звинуватили в самоповторі та в затягуванні фільму, в той же час відзначаючи бездоганно професійну роботу. Цікаві факти
Саундтрек
Нагороди
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
