Жидко Геннадій Валерійович

Жидко Геннадій Валерійович
рос. Геннадий Валерьевич Жидко
Народився12 вересня 1965(1965-09-12)
Sardoba Districtd, Сирдар'їнська область, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Помер16 серпня 2023(2023-08-16)[1] (57 років)
Москва, Росія[1]
ПохованняФедеральне військове меморіальне кладовищеd
Країна Росія
Діяльністьофіцер
Alma materВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мовросійська
УчасникІнтервенція Росії в Сирію і Російсько-українська війна (з 2014)
ПосадаDeputy Minister of Defensed
Військове званнягенерал-полковник і генерал-лейтенант
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден «За заслуги перед Вітчизною» Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня з мечами орден «За військові заслуги» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня медаль «За відзнаку у військовій службі» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії) Медаль «За відзнаку у військовій службі» (Міноборони Російської Федерації) Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги»

Геннадій Валерійович Жидко (12 вересня 1965, Янгіабад, Ільїчівський район, Сирдар'їнська область, УзРСР — 16 серпня 2023, Москва, Російська Федерація) — російський воєначальник. Заступник Міністра оборони Російської Федерації — начальник Головного військово-політичного управління Збройних сил Російської Федерації з 12 листопада 2021 року. Герой Російської Федерації (2017), генерал-полковник (2020).

Біографія

Народився 12 вересня 1965[2], за збігом — в день танкіста[3], в селі Янгіабад (Іллічівський район Сирдар'їнської області Узбецької РСР, нині — Сардобінського району Республіки Узбекистан).

У 1987 році закінчив Ташкентське вище танкове командне училище[4]..

Служив у 27-й гвардійській мотострілецькій дивізії Приволзького та Приволзько-Уральського військового округів з пунктом базування в селі Тоцьке Тоцького району Оренбурзької області, де пройшов шлях від командира взводу до командира дивізії, звання капітана і полковника отримав достроково[3]. Отримував заохочення за організацію вогневої підготовки від командувача військ П-УрВО генерал-полковника Олександра Баранова[5].

Був командиром 92-го мотострілецького полку з пунктом базування в Душанбе (Республіка Таджикистан)[6][2].

У 1997 році закінчив Військову академію бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського, а в 2007 році — Військову академію Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації[7][2].

З серпня 2007 року до липня 2009 року — командир 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії Північно-Кавказького військового округу з пунктом базування у Волгограді[3]. Під час перебування на цій посаді продовжив роботу генерал-майора Олександра Лапіна з налагодження довірчих взаємин з військовими колективами, удосконалення бойової та технічної підготовки[3]. Також приступив до переведення дивізії на "контракт "[8][9].

З липня 2009 року по січень 2011 року — заступник командувача 20-ї гвардійської армії Московського, потім Західного військового округів зі штабом у Воронежі. З січня 2011 року по січень 2015 року — начальник штабу — перший заступник командувача 6-ї загальновійськової армії ЗВО з пунктом базування у Санкт-Петербурзі[10]. Брав участь у становленні даного з'єднання, за свої організаторські здібності був відзначений командувачем 6-ї армії генерал-майором Євгеном Устиновим[11], командувачем військ ЗВО генерал-полковником Аркадієм Бахіним[10].

З січня 2015 року до вересня 2016 року — начальник штабу — перший заступник командувача 2-ї гвардійської загальновійськової армії, з вересня 2016 року по листопад 2017 року — командувач 2-ї гвардійської загальновійськової армії Центрального військового округу зі штабом у Самарі Армія під командуванням Жидко неодноразово брала участь у раптових навчаннях та перевірках[12], у ході яких показувала високу боєздатність та мобільність[13][14]. Під час проведення військових навчань «Захід-2017» підрозділи армії в найкоротші терміни були перекинуті з Самари на Кольський півострів[15].

20 лютого 2016 року присвоєно військове звання генерал-майора[16].

У грудні 2017 року посаду командувача 2-ї армії обійняв генерал-майор Рустам Мурадов[17][18][19].

Учасник військової операції Росії в Сирії, в 2016 генерал-майор Жидко обіймав посаду начальника штабу угруповання Збройних сил Російської Федерації в Сирії[20][21]. Нестандартне полководницьке мислення військового радника Жидко було відзначено начальником Генерального штабу ЗС Росії та першим заступником міністра оборони Росії генералом армії Валерієм Герасимовим[22][23][24].

9 травня 2017 року приймав парад на площі Куйбишева в Самарі, присвячений 72-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні[25].

З 22 листопада 2017 по 3 листопада 2018 — заступник начальника Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації[26][27][28].

11 червня 2018 року присвоєно військове звання генерал-лейтенанта[29].

У листопаді 2018 призначений командувачем військ Східного військового округу[30], замість Олександра Журавльова, який перейшов на посаду командувача військ Західного військового округу[31][32], 13 листопада представлений керівним складом у штабі округу в Хабаровську[33][34].

11 червня 2020 року присвоєно чергове військове звання генерал-полковника[35].

12 листопада 2021 призначений заступником міністра оборони Російської Федерації — начальником Головного військово-політичного управління Збройних Сил Російської Федерації[36][37].

За деякими даними, у травні 2022 року призначений командувачем російських військ, що беруть участь у вторгненні на територію України, змінивши генерала армії Олександра Дворнікова[38].

Помер 16 серпня 2023 року в Москві[39].

Нагороди

Джерела

Примітки

  1. ↑ а б в https://www.vedomosti.ru/society/news/2023/08/16/990430-umer-bivshii-zamministra-oboroni-rossii-gennadii-zhidko
  2. ↑ а б в Военнослужащие, получившие награды за операцию в Сирии. Досье. ТАСС. 28 декабря 2017. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 1 января 2018.
  3. ↑ а б в г Александр Хроленко (29 апреля 2008). Главная высота. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 1 января 2018.
  4. ↑ Жидко Геннадий Валериевич. Герои страны. Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 1 января 2018.
  5. ↑ Юрий Белоусов (22 ноября 2003). С прицелом на будущее. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 1 января 2018.
  6. ↑ Алескендер Рамазанов (27 декабря 2001). «В декабре есть еще одна дата…». Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 17 вересня 2013. Процитовано 1 января 2018.
  7. ↑ а б в г Жидко Геннадий Валериевич. Министерство обороны России. Процитовано 13 апреля 2019.
  8. ↑ Александр Хроленко (27 ноября 2007). Реалии контрактизации. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 1 января 2018.
  9. ↑ Юрий Бородин (20 декабря 2007). До чего дошел прогресс…. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 1 января 2018.
  10. ↑ а б Геннадий Миранович, Олег Починюк (6 марта 2012). Северо-западный рубеж. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 1 января 2018.
  11. ↑ Олег Починюк (16 сентября 2011). Алгоритм успеха. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 1 января 2018.
  12. ↑ Андрей Бондаренко (9 февраля 2016). Бросок на полигон Опук. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 1 января 2018.
  13. ↑ Президент России на встрече с офицерами и заседании Совбеза РФ говорил о защите страны и ее жителей. Первый канал. 26 октября 2017. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 1 января 2018.
  14. ↑ Александр Балицкий (26 октября 2017). Президент поблагодарил офицеров и поставил им новые задачи. ВГТРК. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 1 января 2018.
  15. ↑ Александра Джорджевич, Иван Сафронов (11 декабря 2017). Они сражались за Сирию. 11 российских генералов, отличившихся в арабской республике. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 14 июня 2018.
  16. ↑ Указ Президента Российской Федерации «О присвоении воинских званий высших офицеров, специальных званий высшего начальствующего состава и высших специальных званий». Газета «Красная звезда». 20 февраля 2016. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 1 января 2018.
  17. ↑ Командующим общевойсковой армией ЦВО в Поволжье назначен кавалер двух Орденов Мужества генерал-майор Рустам Мурадов. Министерство обороны России. 7 декабря 2017. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 4 января 2018.
  18. ↑ Андрей Борсуков (7 декабря 2017). Командарм назначен. Дмитрий Азаров провел встречу с новым командующим 2-й гвардейской армии Рустамом Мурадовым. Волжская коммуна. Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 4 января 2018.
  19. ↑ Личному составу 2-й гвардейской общевойсковой армии представили нового командующего. Телерадиокомпания «Губерния». 7 декабря 2017. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 4 января 2018.
  20. ↑ Жидко: в Сирии проявились положительные изменения в российских ВС. ТАСС. 17 сентября 2016. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 1 января 2018.
  21. ↑ Назначены два новых замначальника Генштаба ВС России. РИА Новости. 29 ноября 2017. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 1 января 2018.
  22. ↑ Начальник Генерального штаба ВС РФ генерал армии Валерий Герасимов посетил Военную академию Генштаба в день ее 185-летия. Военная академия Генерального штаба Вооружённых сил Российской Федерации. 8 декабря 2017. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 4 января 2018.
  23. ↑ Дмитрий Семёнов, Александр Тихонов (9 декабря 2017). Армия России: динамика развития. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 1 января 2018.
  24. ↑ Виктор Худолеев (10 декабря 2017). Школа полководцев. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 1 января 2018.
  25. ↑ Около 30 тыс. человек пришли посмотреть военном параде в Самаре. Министерство обороны России. 9 мая 2017. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 14 июня 2018.
  26. ↑ Александр Пинчук, Виктор Худолеев (29 ноября 2017). Штандарты в надёжных руках. Газета «Красная звезда». Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 1 января 2018.
  27. ↑ Главкомом ВКС назначен Сергей Суровикин. ТАСС. 29 ноября 2017. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 1 января 2018.
  28. ↑ Командующий группировкой российских войск в Сирии возглавил ВКС. РИА Новости. 29 ноября 2017. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 1 января 2018.
  29. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 11.06.2018 № 298 «О присвоении воинских званий высших офицеров, специальных званий высшего начальствующего состава и классных чинов». Официальный интернет-портал правовой информации. 11 июня 2018. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 14 июня 2018.
  30. ↑ [1] — Российское военное обозрение. — «Военинформ» Минобороны России, 2018, ноябрь. — С. 77—78. Архівовано з джерела 25 травня 2021
  31. ↑ Иван Сафронов (12 ноября 2018). Сирийский опыт передали Западу и Востоку. Определены новые командующие военными округами. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 13 ноября 2018.
  32. ↑ Восточный военный округ возглавил воевавший в Сирии генерал. Коммерсантъ. 13 ноября 2018. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 13 ноября 2018.
  33. ↑ Командующим войсками Восточного военного округа назначен генерал-лейтенант Геннадий Жидко. Министерство обороны России. 13 ноября 2018. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 13 ноября 2018.
  34. ↑ В Хабаровске представили нового командующего ВВО. РИА Новости. 13 ноября 2018. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 13 ноября 2018.
  35. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 11.06.2020 № 383 «О присвоении воинских званий высших офицеров, специальных званий высшего начальствующего состава и высшего специального звания». Официальный интернет-портал правовой информации. 11 июня 2020. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 12 июня 2020.
  36. ↑ В Восточном военном округе сменился командующий. Дебри-ДВ. 13 ноября 2021. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 14 ноября 2021.
  37. ↑ ГлавПУР возглавил генерал из Хабаровска. Дебри-ДВ. 14 ноября 2021. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 14 ноября 2021.
  38. ↑ В апреле командовать российской армией в битве за Донбасс назначили генерала Дворникова. Он попытался наладить координацию войск — но, кажется, его уже сменили. Meduza. 1 июня 2022. Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 2 июня 2022.
  39. ↑ У Росії помер колишній заступник Шойгу, який командував окупантами в Україні. РБК-Украина (укр.). Процитовано 16 серпня 2023.
  40. ↑ Встреча с военнослужащими – участниками антитеррористической операции в Сирии (видео). Президент России. 28 декабря 2017. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 30 декабря 2017.
  41. ↑ Награждённые государственными наградами Российской Федерации. Президент России. 28 декабря 2017. Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 30 декабря 2017.
  42. ↑ Встреча с военнослужащими – участниками антитеррористической операции в Сирии. Президент России (рос.). 28 грудня 2017. Процитовано 16 серпня 2023.