Дарманін народився в родині робітника з алжирським і мальтійсько-вірменським корінням. Родовід Дарманіна можна простежити до Левона де Лузіньяна (1342-1393), який був титулярним королем Вірменії. де Лузіньян мав кількох позашлюбних нащадків, одним з яких був Етьєн лицар у Сізі (Вірменія) (бл. 1405), який одружився з Елеонорою Гатто з сицилійської військової аристократки. Син Етьєна був Гвідо де Арменія (1410-1475) або Дарманін, як деякі назвали б це, став корсаром разом зі своїм сином Маріано в Середземному морі[8]. Його батько, Жерар Дарманен, керував бістро, а мати, Енні Уакід, працювала прибиральницею[9]. Його дід по материнській лінії, Мусса Уакід, народився в 1907 році в дуарі Улед-Галія (Уарсеніс) в Алжирі, був головним прапорщиком у французькій армії та нагороджений орденом Військова медаль[10]. Він служив в алжирських тиральєрах, а також був учасником опору у внутрішніх силах Франції (FFI) під час Другої світової війни[11].
Політична кар'єра
Раніше Дармінін працював парламентським помічником депутата-консерватора Ізабель Вассер, перш ніж приєднатися до колишнього міністра, а потім члена Європейського парламенту Жака Тубона[8]. Його взяв під опіку Тубон, який познайомив його з лідерами UMP, такими як Ксав’є Бертран, і допоміг йому стати керівником апарату міністра спорту Саркозі Девіда Дуйє[12].
У травні 2017 року Дарманін був призначений президентом Еммануелем Макроном міністром громадської діяльності та рахунків у першому уряді Філіпа. У цій якості він підтримував Бруно Ле Мера, міністра економіки та фінансів, хоча сам був членом кабінету[13]. На момент свого призначення він був одним із наймолодших членів уряду Едуара Філіпа[14].
Інші види діяльності
Член правління Institut d'études politiques de Lille[15]
Chroniques de l'ancien monde : Quand la droite s'est perdue, éditions de l'Observatoire, 2017. Récit sur la déroute de la droite à l'élection présidentielle de 2017. [18]
Ісламський сепаратизм.Manifeste pour la laïcité , éditions de l'Observatoire, 2021. Ouvrage où il explique les raisons et défend son projet de loi pour les valeurs républicaines. [19]
↑"Ouakid Moussa, adjudant-chef, classe 1927 M, recrutement d'Alger, mie R. M. 2311; 28 ans de services, 5 campagnes, Journal officiel de la République française, 1958, p.4346".