Жан Мабільон

Жан Мабільон
фр. Jean Mabillon
Основні відомості
Народження23 листопада 1632(1632-11-23)
Сен-П'єрмон
Країна:Французьке королівство
Альма-матер:Університет Реймса
Заклад:Академія надписів та красного письменства
Конфесія:католицтво
Смерть:27 грудня 1707(1707-12-27) (75 років)
Париж
Місце поховання:Сен-Жермен-де-Пре (абатство)
Праці й досягнення
Рід діяльності:історик, дипломатика
Основні інтереси:теологія
Титул:монах
Послідовники:Тьєрі Рюінар
Додаткова інформація:засновник палеографії і дипломатики
CMNS: Жан Мабільон у Вікісховищі

Жан Мабільон (фр. Jean Mabillon, 23 листопада 1632, Сен-П'єрмон — 27 грудня 1707, Париж) — французький монах-бенедектинець, маврист, науковець, ерудит; вважається засновником палеографії і дипломатики.

Життєпис

Народився в Сен-П'єррмон (фр. Saint-Pierremont, Ardennes).

У 1644 році він вступив до коледжу (фр. Collège des Bons Enfants in Reims) від університету Реймса[fr] (в Реймсі). 1650 року він став семінаристом, 1653 — покинув дієцезіальну семінарію і став ченцем в абатстві Сен-Ремі. 1663 року його перевели до абатства Сен-Деніс (фр. Saint-Denis). Наступного року — до Сен-Жерменського абатства (фр. Saint-Germain-des-Prés in Paris), в цей період життя він знайомиться з багатьма відомими науковцями.

1667 року була опублікована праця про св. Бернарда Клерворського, над якою він працював в цьому абатстві. Також в цей час спільно з Люком Ашері він працював над працею «Acta Ordinis S. Benedicti» (опублікована між 1668 та 1701 роками, містить 9 томів).

1701 року він став одним з засновників Академії надписів та красного письменства та її членом.

У 1707 року він помер і був похований в церкві Сен-Жерменського абатства в Парижі.

Праці

Annales Ordinis Sancti Benedicti, 1739

1681 року була опублікована найголовніша праця вченого «De re diplomatica libri sex»[1], в якій йшла мова про різні види середньовічних манускриптів і рукописів, і яка вважається фундаментом дипломатики і палеографії. Трактат складається з 6 частин-книг:

  1. перша книга про документи загалом, про характер документів про їх різновиди;
  2. вчення про стиль документів і грамот, про зовнішні ознаки, хронологія документів;
  3. про визначення достовірності документа;
  4. про палаци франкських королів, які вказані в їхніх дипломах, що допомагало датувати самі дипломи;
  5. палеографічного характеру;
  6. збірник документів

Примітки

  1. ↑ Jean Mabillon: De re diplomatica (1709) [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Digital Reproduction (website in German)

Джерела

  • Мабильон, Жан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XVIII. — С. 281—282. (рос. дореф.)
  • Лихачев Н. П., Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте): из лекций по сфрагистике. — М.: Государственная публичная историческая библиотека, 2001. — 332 с.(рос.)
  • Leslie Alexander St. Lawrence Toke. Jean Mabillon // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)

Посилання