Жан Дюбюффе

Жан Дюбюффе
Jean Philippe Arthur Dubuffet
Жан Дюбюффе у 1960 році
При народженніфр. Jean Philippe Arthur Dubuffet[1]
Народження31 липня 1901(1901-07-31)
Гавр
Смерть12 травня 1985(1985-05-12) (83 роки)
 Париж
ПохованняТюберсан[2]
Національністьфранцуз
КраїнаФранція Франція
Жанрживопис, скульптура
НавчанняАкадемія Жуліана і École supérieure d'art et design Le Havre-Rouend
Діяльністьхудожник, скульптор, візуальний митець, письменник, дизайнер, графік, art theorist, художник-гравер, діяч пластичних мистецтв, архітектурний кресляр, рисувальник, філософ, митець
НапрямокАр брют
Роки творчості1918[3] — 1985[3]
ЧленКолеж патафізики і Королівська академія мистецтв
ТвориLe Bel costuméd, Tour aux figuresd, Monument with Standing Beastd і Jardin d'émaild
У шлюбі зPaulette Bretd і Émilie Carlud
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Національний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Міннеаполіський інститут мистецтва, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Національна галерея Вікторії, Тейт, Національна галерея мистецтв, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[4], Музей мистецтва Метрополітен, Музей витончених мистецтв, Музей Креллер-Мюллер, Міський музей (Амстердам)[5][6][…], Музей ван Аббе[8], Національні галереї Шотландіїd, Музей Ізраїлю, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Соломона Гуггенгайма, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національний музей образотворчого мистецтва[9], University of Kentucky Art Museumd, Музей мистецтв Карнегіd, Художня галерея Єльського університету, Національна галерея Австралії, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Гаазький муніципальний музей, Детройтський інститут мистецтв, McNay Art Museumd, Kreeger Museumd, Художній музей Мілвокі, Beyeler Foundationd, Художня галерея Олбрайт-Ноксd, Далласький музей мистецтв, Des Moines Art Centerd, New Orleans Museum of Artd, San Diego Museum of Artd, Herbert F. Johnson Museum of Artd, Chazen Museum of Artd, Hood Museum of Artd, Eskenazi Museum of Artd, Музей Унтерлінден, Vanderbilt Museum of Artd, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Паризький міський музей сучасного мистецтва, Державна картинна галерея (Карлсруе), Musée des Beaux-Arts de Caend, CODA Museumd[10], Institut Valencià d'Art Modernd, Гарвардський художній музей, Scharf-Gerstenberg Collectiond, Allen Memorial Art Museumd, Художній музей Фогга[d], Нова національна галерея, Musée d'art moderne (Saint-Étienne)d, Speed Art Museumd, Альбертіна, Picker Art Galleryd, Musée des Arts décoratifsd, Королівські музеї витончених мистецтв, Ulster Museumd і Bryn Mawr College Special Collectionsd[11]
Автограф
CMNS: Жан Дюбюффе у Вікісховищі

Жан Дюбюффе (фр. Jean Philippe Arthur Dubuffet; 31 липня 1901, Гавр — 12 травня 1985, Париж) — французький художник і скульптор.

Біографія і творчість

Дюбюффе. Емалевий сад, 1974. Музей Креллер-Мюллер, Нідерланди

Син виноторговців Шарля-Александра Дюбюффе та Жанни-Леоні Паєетт.[12]. Вступив до Гаврського ліцею, де здобув середнб освіту. Серед його однокласників були Арман Салакру, Жорж Лембур та Ремон Кено.[13]. У сімнадцятирічному віці прибув до Парижа, де вступив до Академії Жуліана. Товаришував з Максом Жакобом, Жаном Поланом, Арманом Салакру. Прочитав монографію Ганса Принцгорна «Живопис душевнохворих» (1922), яка справила на нього глибоке враження. Розчарувався у своїх попередніх роботах, в 1925 році повернувся в Гавр, зайнявся родинним бізнесом — виноторгівлею.

До живопису повернувся тільки в 1942, в 1944 році відбулася його перша персональна виставка в паризькій галереї Р. Друена. Був близький до сюрреалістів. Став основоположником Ар Брют — дослівно «грубого» або «сирого» мистецтва, принципово близького до аматорського живопису дітей чи самоуків, що не визнає загальноприйнятих естетичних норм і використовує будь-які підручні матеріали. В 1948 році почав збирати колекцію ар брют (в даний час знаходиться в Лозанні, див [1] [Архівовано 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.]). В 1975 році заснував у Парижі Фонд Дюбюффе.

Після смерті Дюбюффе у 1985 році стали відомі його музичні експерименти з Асгером Йорном, а також письменницький доробок Дюбюффе. Жан Дюбюффе активно спілкувався з багатьма видатними письменниками: Клод Сімон, Жан Полан, Вітольд Гомбрович. З 1954 року Дюбюффе входив до «Колежу патафізики» (фр. Collège de Pataphysique).

Загалом художник створив близько 10 000 робіт, які зазвичай утворюють серії: «Жіночі тіла» (1950), «Маленькі картинки з крил метеликів» (1953), «Маленькі статуї ненадійним життя» (1954), «Феномени» (1958), «Урлуп» (1967) та інші роботи Дюбюффе представлені у найбільших музеях світу (найбільша колекція в Європі належить Фонду Ланген).

Виставки

  • 1944/45 — Галерея Рене Друен (Galerie René Drouin, Париж);
  • 1947 — Галерея П'єра Матісса (Pierre Matisse Galerie, Нью-Йорк);
  • 1954 — Серкль Вольне (Cercle Volney, Париж);
  • 1957 — Замок Морсбройх (Schloss Morsbroich, Леверкузен);
  • 1964 — Виставка «L´Hourloupe», Палаццо Ґрассі (Palazzo Grassi, Венеція);
  • 1973 — Музей Ґуґґенгайма (Музей Ґуґґенгайма, Нью-Йорк);
  • 1980 — Академія мистецтв (Akademie der Künste, Берлін);
  • 1980 — Музей сучасного мистецтва (Museum Moderner Kunst, Відень);
  • 1980 — Виставковий зал Йозефа Гаубріха (Joseph-Haubrich Kunsthalle, Кельн);
  • 1981 — «Виставка до 80-річчя» (Музей Ґуґґенгайма, Нью-Йорк);
  • 1985 — Галерея Беєлер (Galerie Beyeler, Базель);
  • 1998 — Галерея Карстен Греве (Galerie Karsten Greve, Кельн);
  • 2009 — Виставковий зал Гіпо-Культурштифтунг (Kunsthalle der Hypo-Kulturstiftung, Мюнхен);
  • 2009 — Галерея Беєлер (Galerie Beyeler, Базель).

Маніфести

  • Asphyxiante culture. Paris: Minuit, 1986.

Література

Тексти Дюбюффе

  • Jean Dubuffet, Prospectus et tous écrits suivants, Tome I, II, Paris 1967; Tome III, IV, Gallimard: Paris 1995.
  • Asphyxiante culture, Paris, Jean-Jacques Pauvert éditeur, 1968.
  • L'Homme du commun à l'ouvrage, Paris, Gallimard, 1973 Collection Idées.
  • Bâtons rompus, Paris, Editions de Minuit, 1986.

Каталоги

Webel, Sophie, L’Œuvre gravé et les livres illustrés par Jean Dubuffet. Catalogue raisonné. Lebon: Paris 1991.

Загальна література

  • Ragon M. Dubuffet. New York: Grove Press, 1959.
  • Selz P. The Work of Jean Dubuffet New York: The Museum of Modern Art, 1962.
  • Loreau M. Jean Dubuffet, délits déportements lieux de haut jeu. Paris: Weber, 1971.
  • Franzke A. Jean Dubuffet, Basel: Beyeler, 1976.
  • Thévoz M. Art brut. New York: Rizzoli, 1976.
  • Thévoz M. Jean Dubuffet, Genève: Albert Skira, 1986.
  • Glimcher M. Jean Dubuffet: Towards an Alternative Reality. New York: Pace Gallery, 1987.
  • Webel S. L'œuvre gravé et les livres illustrés par Jean Dubuffet: catalogue raisonné. Paris: Baudoin-Lebon, 1991.
  • Haas M. Jean Dubuffet, Berlin: Reimer, 1997.
  • Lageira J. Jean Dubuffet, le monde de l'hourloupe. Paris: Gallimard; Centre Pompidou, 2001.
  • Danchin L. Jean Dubuffet. New York: Vilo International, 2001.
  • Bonnefoi G. Jean Dubuffet. Caylus: Association mouvements, 2002.
  • Jean Dubuffet: Trace of an Adventure / Ed. by Agnes Husslein-Arco. Muenchen: Prestel, 2003.
  • Krajewski M. Jean Dubuffet. Studien zu seinem Fruehwerk und zur Vorgeschichte des Art brut. Osnabrueck: Der andere Verlag, 2004.
  • Jacobi M. Jean Dubuffet et la fabrique du titre. Paris: CNRS, 2006.

Примітки

  1. ↑ Fichier des personnes décédées mirror
  2. ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article4550
  3. ↑ а б RKDartists
  4. ↑ Artists + Artworks
  5. ↑ Banque de L'Hourloupe: Cartes à jouer et à tirer
  6. ↑ Table amoncellante I
  7. ↑ Ampliation du robinet (Robinet III)
  8. ↑ Baard der eenzaamheid
  9. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  10. ↑ Algèbre de L'hourloupe : 52 figures extrapolatoires de Jean Dubuffet
  11. ↑ https://triarte.brynmawr.edu/artist-maker/info/25828
  12. ↑ Jean Dubuffet, Musée des beaux-arts de Carcassonne, Carcassonne, 1998, p. 82.
  13. ↑ , Rétrospective Jean Dubuffet, Éditions Musée des arts décoratifs, Paris, 1961, p. 31.

Посилання