|
Жан-Жустен Марі Бомбоко
Жан-Жустен Марі Бомбоко Локумба іс'Еленж (фр. Justin Marie Bomboko Lokumba Is’Elenge; 22 вересня 1928 — 10 квітня 2014) — конголезький державний діяч, голова Колегії державних комісарів (1960—1961), міністр закордонних справ країни (1960—1963, 1965—1969 та 1981). Життєпис1960 закінчив Брюссельський вільний університет. Став першим уродженцем Бельгійського Конго, хто закінчив цей навчальний заклад. У січні того ж року заснував Союз Монго (UNIMO) та був обраний до парламенту. Був одним з найближчих сподвижників Патріса Лумумби. Брав участь у підписанні акта, що визнавав незалежність Республіки Конго. У 1960–1961 роках очолював уряд, сформований після першого перевороту, інспірованого президентом Касавубу за активної участі Мобуту. З 1960 до 1963 та з 1965 до 1969 року обіймав посаду міністра закордонних справ. У 1963–1964 роках був міністром юстиції, а у жовтні 1963, після оголошення надзвичайного стану в Леопольдвілі, був призначений на пост заступника генерального комісара столиці. 1965 року став однією з головних дійових осіб в організації державного перевороту, що привів до влади Мобуту Сесе Секо. 1967, спільно з останнім і низкою інших відомих політиків, заснував партію Народний революційний рух. У 1967–1970 роках входив до складу політбюро тієї партії. Також був членом Союзу за демократію та соціальний прогрес. У вересні 1968 року брав активну участь в акції з убивства П'єра Мулеле, який перед стратою був заарештований у його будинку. 1969 року отримав посаду посла у США. На початку 1970-х років був заарештований разом з низкою інших високопосадовців за звинуваченням у загрозі національній безпеці й підготовці замаху на Мобуту; був звільнений у вересні 1972 року. 1977 був реабілітований, отримав пост політичного комісара Народного революційного руху та став членом політбюро. 1981 був призначений на посаду заступника прем'єр-міністра, виконував обов'язки міністра закордонних справ. 1982 року був відряджений до Брюсселя як посол Заїру. Брав активну участь у роботі Верховної національної конференції (1992), після чого був обраний до складу перехідного парламенту. Коли війська Лорана-Дезіре Кабіли зайняли Кіншасу, переховувався на території посольства Бельгії. 2002 року як «піонер незалежності» країни брав участь у міжконголезькому діалозі в Сан-Сіті, після чого пішов з політичного життя. Джерела
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)