|
Жан-Жак Пелісьє
Емабль Жан-Жак Пелісьє (фр. Aimable Pélissier; 6 листопада 1794, Маромм — 22 травня 1864, Алжир) — французький військовий і політичний діяч. Маршал Франції (від 12 вересня 1855 року). Герцог Малахівський (від 22 липня 1856 року). Великий канцлер Ордена Почесного легіону (від 1859 року) ЖиттєписНародився 6 листопада 1794 року в місті Мароммі (департамент Приморська Сена, Франція). Навчався в Національному військовому училищі, потім в війській школі в Сен-Сірі. У 1815 році закінчив військову школу в Сен-Сірі, почав службу в артилерійському полку. Будучі кандидатом в офіцери (фр. Aspirant), він у 1819 році успішно здає іспит на офіцерський чин та переходить у корпус офіцерів Генерального штабу. В 1823 році брав участь у придушенні Іспанської революції, за що отримав орден Почесного легіону. В 1828—1828 роках брав участь у експедиції в Морею. За цю військову компанію, отримав нагороду, став кавалером орден Святого Людовика. У 1830 році брав участь у завоюванні Алжиру. При поверненні в Францію, отримує черговий чин «командир ескадрону».[2] Стає офіцером ордену Почесного легіону. Свої спогади про цю кампанію виклав у статті «Дії французької армії в Африці». У 1831 році майор Пелісьє був прикомандирований до військового міністерства. У 1843 році полковник Пелісьє стає командором ордену Почесного легіону. У 1844 році в чині підполковника знову був направлений в Алжир, як начальника штабу провінції Оран, де залишався до 1854 року і здобув популярність як енергійний воєначальник, готовий у разі потреби на найкрутіші заходи, оскільки жодна з експедицій не проходила без його участі. За посадою начальника штабу при генералах Ламорісьєрі і Бюжо, Пелісьє виявився їх гідним і відмінним помічником і користувався їх повною довірою. 22 квітня 1846 року отримав чин «маршала табору»,[3] який пізніше набуло чинності вже як постійний чин «Бригадний генерал».  15 квітня 1850 року його підвищено до дивізійного генералу. 10 травня 1851 року Пелісьє стає генерал-губернатором Французького Алжиру. У 1852 році командував осадою міста Лагуат, за що отримує одним з перших Військову Медаль. Ця нагорода була започаткована саме цього року. У 1853 році Пелісьє отримав Великий Хрест ордену Почесного легіону. Від 1854 року, брав участь у Кримській війні, зокрема, в облозі Севастополя, від січня 1855 року командував І-м корпусом. Від 16 травня 1855 року — замінює маршала Франсуа Канробера на посаді керівника французькою армією в Криму. Керував останніми штурмами Севастополя, коли був узятий Малахів курган. Успішні дії в Криму надали Пелісьє чин Маршала Франції. Цей рік був для Пелісьє роком визнання його військових талантів, не тільки на батьківщині, а й у світовому масштабі. Іспанія нагороджує його Великим Хрестом ордена Святого Фердинанда. Італія, нагороджує маршала Великим Хрестом Савойського військового ордена. У 1856 році імператор Наполеон III Бонапарт надає Пелісьє дворянський титул «герцог Малахівський» та робить сенатором Франції. У 1858—1859 роках — посол у Великій Британії. В 1859 році, під час австро-італо-французької війни, командував Рейнською армією. Від 1859 року Великий канцлер Ордена Почесного легіону.[4] Від 1860 року Пелісьє знову стає генерал-губернатором Французького Алжиру. Помер 22 травня 1864 року в Алжирі. Нагороди
ТитулиГерцог Малахівський - 13 лютого 1856 року, підписанням Паризького мира, скінчилася Кримська війна. 22 липня 1856 року, імператор, надає головуючому французькими військами в Криму, маршалу Пелісьє герцогський титул, на знак його військових заслуг.[7] Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_duc_de_Malakoff_(Second_Empire).svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
